За Незалежність, за майбутнє, якого нас намагаються позбавити: історія чернівецького воїна Максима
Чернівчанин Максим два роки воював у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади на Донеччині та брав участь у запеклих боях під час літнього контрнаступу на Запоріжжі.
«Всидіти вдома не міг», — згадує Максим. У перші дні повномасштабного вторгнення російські війська окупували частину Чернігівської області, де тоді перебували його рідні. «Пообіцяв бабусі, яка ховалась у підвалі, що йду воювати і звільню її».
Без попереднього досвіду військової служби, він пройшов майже п’ятимісячну підготовку в навчальному центрі та став навідником легкоброньованої колісної техніки. Служив у легендарній «вісімдесятці», де опанував БТР-80, австралійський Bushmaster і американський Stryker.
Максим особливо відзначає підготовку та злагодженість побратимів з Буковини, з якими разом вирушив на фронт. Саме завдяки навченості та підтримці вони зуміли вижити в найгарячіших точках.
Про бої на Запоріжжі згадує з болем: «Welcome to hell» — саме таку фразу він набив на тілі як згадку про пережите пекло. Розповідає про постійні вибухи, поранених і евакуації по "сірій зоні", коли техніка не могла дістатись, і бійцям доводилось нести поранених пішки по кілька кілометрів.
Бої на Покровському напрямку, Курська операція, контузії, травми — все це стало частиною його фронтової реальності. «Контузії не рахував — кололи, відійшов, і далі», — зізнається боєць. Війна не залишала часу на відпочинок і лікування.
Нині Максим продовжує службу в групі цивільно-військового співробітництва Чернівецького ТЦК. Після фронту його нова місія — допомагати родинам загиблих, полонених і безвісти зниклих захисників.
Попри наслідки поранень, Максим не полишає плани повернутися до навчального процесу як інструктор: хоче вчити штурмовим діям, роботі з технікою, домедичній допомозі. Вчити для того, щоб зберегти життя.
«За що пішов воювати? За дітей, які вже не досягнуть повноліття, за материнські сльози... За Незалежність, за майбутнє, якого нас намагаються позбавити», - каже Максим.