Сьогодні відвідав підприємства, які через війну релокувалися з небезпечних територій на Вижниччину. На одному з них зустрів Анжелу Пушкарьову. Це звичайна жінка з незвичайною життєвою історією. Побачивши людей у військовій формі, вона дещо зніяковіла. Відтак зізналася, що згадала свою доньку та сина, які зараз виборюють нашу незалежність на фронті.

Анжела розповіла, що проживала за кордоном. А 24 лютого - отримала тривожний дзвінок.

«Ти маєш мені допомогти, бо я маю допомогти нашій країні», - впевнено сказала жінці донька.

Вона - військова зі стажем, віддана Україні, вирушила на війну. Пані Анжела повернулася на Вижниччину і влаштувалася на підприємство, яке переїхало сюди з Одеси. Тут власноруч створює трикотажні речі. Та найголовніша місія, яку вона виконує, - виховання внуків. Їхня мама виборює нашу свободу на фронті, а бабуся в тилу, виховує нове покоління незалежних українців.

Ми обов‘язково переможемо. Син і донька Анжели, як і інші наші військові, повернуться додому.

Дякуємо, віримо, чекаємо!