Засторога для Заходу: Голова Чернівецької ОВА Сергій Осачук про жахіття війни, допомогу і помилки, які Європа зробила і продовжує робити у інтерв’ю для австрійського видання Kurier

Український топ-політик:

«Занадто часто перед Путіним падали на коліна»

Голова Чернівецької ОВА Сергій Осачук координує величезну акцію допомоги для Сходу України, де тривають бої. Звідси допомога з Європи прямує далі у ті області, де падають російські бомби. Газета KURIER відвідала колишнього Почесного австрійського консула в обласному центрі і поговорила про війну, допомогу і неправильне ставлення Європи до Путіна.

Якої ви думки про російський план нападу?

Сергій Осачук: Метою війни є викликати гуманітарну катастрофу, змусити людей через голод та під страхом смерті прийняти допомогу з Росії. Тому вони беруть в оточення міста, звертаються до тактик часів Другої світової війни. Це холоднокровна війна на знищення, все добре прораховано.

Це відбувається згідно планів нової імперії в голові Путіна. Не можна недооцінювати його та його режим. Це дуже вправні вбивці. Вони знають, як працює психологія війни. Від ейфорії спочатку до виснаження.

Але чи не прорахувалася Росія?

Їхня помилкова оцінка полягала в тому, що коли вони прийдуть, то українці здадуться і негайно виконають російські накази, з гаслом: «Чудово, Путін прийшов». Але люди, навіть ті, хто вдома розмовляє російською, сказали: «Російський солдат, забирайся геть». Це зруйнувало всі плани цієї війни на знищення. Тепер їм доводиться все змінювати, змушувати людей тікати у напрямку Росії або брати хліб та воду від російських окупантів. Вони ж хотіли бути в ролі рятівників.

Як відбувається ваша акція допомоги для областей, де йдуть бої?

Ми найважливіші південно-західні ворота України. В Румунії є великий склад, куди прибуває вся гуманітарна допомога літаками чи вантажівками, звідти ми її забираємо. У нас є склад, де щодня працює 500-600 волонтерів, щоб підготувати цю допомогу для областей, де йдуть бої. Я на постійному зв’язку зі своїми колегами та мерами міст у цих областях, щоб з’ясувати, що там потрібно. Ми формуємо коробки з продуктами харчування і товарами повсякденного вжитку, по 15 кг. кожна, з вермішеллю, м’ясними консервами тощо. Ми відправляємо все це на невеликих бусах у області, охоплені війною. Там люди можуть безпосередньо отримати це і так протриматися кілька днів. Там немає часу на те, щоб вивантажувати палети і все перепаковувати.

Наші герої - це водії невеличких бусів і вантажівок, які безстрашно везуть ці коробки аж до найнебезпечніших регіонів. Спробуйте доставити це туди, де росіяни стріляють по цивільних людях. Це небезпечно для життя. Допомога, яка прибуває до нас із-за кордону, щонайпізніше через 24 години вже у місцях, де тривають бої.

У чому сила України у цій війні?

Сила України – це не сильна влада згори, як у Путінській Росії, а наші мережі зв’язків на рівних по всій країні.

Для нашої армії важливо захистити суверенітет і свободи, фундаментальні принципи сучасного світу. Наша сила – це також наш президент. Він прямо називає речі своїми іменами.

Як поводилася Європа до війни і тепер?

Занадто багато хто намагався поводитися з Путіним занадто обережно, руки йому цілували, на коліна падали. Все заради збереження миру. Це ж була найвища цінність після Другої світової війни: «Ніколи знову війна!»

Тому все, чого бажала Москва, виконувалося, до останнього, навіть на Мюнхенській конференції з безпеки три тижні тому. Там представники України прямо сказали: «Робіть щось! Той божевільний планує війну». Реакцією було: «Ну, ми не хочемо його дратувати». Ця гра виявилася провальною. Послухайте їхніх військових експертів, наприклад, у Москві. Вони кажуть, що Путін сприймає наші поступки не інакше, як слабкість.

Як ви це пояснюєте, все було тільки помилкою?

Все зло у такому розвитку подій перед війною полягало у боязливій поведінці європейських політиків. Вони маскували свої власні економічні інтереси, розповідаючи про можливу загрозу для свого населення. Якби ж пані Меркель та інші були більш прямолінійними, якби ж вони не цілували раз-по-раз руки Путіна! Кожен з тих, хто намагався з розумінням ставитися до Путіна і брав у цьому участь, мусить тепер покаятися. Вони всі повинні приїхати до нас, не лише на кордон, а й до Києва. Приїдьте, подивіться на все, і тоді скажіть мені, чи ви все ще готові зрозуміти Путіна. Зараз не час мовчати, а слід визнати, що неправильно оцінили становище. Інакше й далі залишаться боягузами.

Автор статті: Konrad Kramar

Переклад з німецької: Микола Ліпісівіцький