Капітан Петро Ковалюк, позивний Явір, загинув 11 січня 2023 року біля села Невське на Луганщині. У бою з окупантами отримав смертельні поранення внаслідок ворожого танкового обстрілу. Офіцеру було 40 років.

Петро народився у місті Вижниця Чернівецької області. Жив у селі Черешенька. Закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Викладав історію та «Захист України» у Вижницькому опорному ліцеї. Був творчим, досвідченим педагогом, умілим організатором. Заслужений вчитель України. Власним прикладом показував учням справжню любов до України та її демократичних принципів. Один із провідних фахівців Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»).

У 2014-2018 роках служив у ЗСУ. Брав участь в АТО на Донбасі у складі 44-ої окремої артилерійської бригади. Неодноразово був відзначений командуванням нагородами. Після звільнення з армії повернувся на роботу до ліцею.

«Як класний керівник не боявся ламати стереотипи, був відповідальним, ерудованим, високопрофесійним педагогом, згуртував батьківський та учнівський колективи. За щирість, активну життєву позицію, патріотизм його поважали школярі та батьківська громада. Займався активною громадською діяльністю. До 2014 року очолював Вижницький осередок ВО «Свобода». Був членом виконкому Вижницької міської ради від «Свободи». Користувався заслуженим авторитетом серед вчителів, батьків, дітей, громадськості», – розповіли на сторінці Освіти Вижницької громади.

24 лютого 2022 року Петро знову взяв до рук зброю, щоб стати на захист України. Спочатку був у Вижницькій ТРО, а в березні став бійцем 107-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Обіймав посаду командира роти вогневої підтримки 93-го батальйону.

«Петро був багатогранною особистістю. Розумна людина, цікавий співрозмовник. Не було теми, у якій би він не орієнтувався. Турботливий батько, ніжний чоловік, відповідальний вчитель, справедливий наставник. Такі, як він, народжуються раз на століття. Про нього можна було б зняти фільм, але він і сам був чудовим актором. Його можна було оспівувати в піснях, але він сам також чудово співав. Про нього написали вірші, які він так майстерно вмів декламувати... Не даремно кажуть: «Талановиті люди талановиті у всьому!». Завжди був перший. У час біди одним із перших став на захист своїх рідних і нашої держави. Як найкращий вчитель, учив своїм прикладом! Згадую його слова: «Не страшно померти, страшно прожити життя марно». Він його прожив не марно! Його життя як життя комети: таке швидкоплинне, але яскраве, спопеляюче. Він своїм запалом, вогником в очах зумів підібрати ключики до сердець своїх учнів, побратимів. Свято вірю, що цю науку вони пронесуть у своїх серцях. Був найкращим батьком для своїх синів. Таких, як він, більше немає…» – розповіла дружина полеглого воїна.

Посмертно офіцер нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Поховали Героя в селі Черешенька Чернівецької області.

У Петра залишилися дружина Марія, сини Богдан і Михайло, батьки, брати.

Чернівецька ОВА спільно із платформою Меморіал героїв вшановують пам’ять захисника

Долучіться до збору даних – розкажіть про загиблих рідних та близьких, заповнивши форму:

Для загиблих військових: https://forms.gle/gx6rCHNBCnSbPdXM6

Для цивільних жертв: https://forms.gle/dR3P4EUWd2VVbM7Q6