Одне з найбільших поселень доби пізньої Античності на території України досліджують поблизу села Бузовиця у Чернівецькій області. 

Археологи вважають, що його площа може сягати 60 гектарів.

«Для порівняння, середній розмір характерного для того часу поселення становить 6-10 гектарів», – розповідає керівник дослідницької групи, фахівець Інституту археології Національної академії наук України Олег Петраускас.

Чому таке велике й що в ньому особливого? 

В сусідньому селі Комарів у 50-х роках ХХ століття дослідники знайшли залишки склоробні ІІІ-IV століття.

«Комарів – це виробничий осередок. За логікою, мав би існувати якийсь адміністративний центр, який би всім цим керував і водночас споживав», – зауважує археолог.

Дослідники припускають, що територія знайденого поселення і є таким собі тогочасним адмінцентром. Цьому сприяє географічне розташування тутешніх сіл. Вони розкинулися між Дністром і Прутом, які цілком могли використовувати раніше як транспортні шляхи. Швидше за все, тут проходив торгівельний маршрут за римських часів.

Навколо в Україні немає таких поселень. Найближчими є античні міста за 300-400 км, відзначають археологи.

Артефакти, які розкопують дослідники, розповідають дуже цікаву історію про нашу минувшину. Тут немає золотих чи срібних прикрас, предметів, за якими звикли полювати «чорні археологи», натомість є чимало елементів декору, зброї, ремісничих знарядь, побутових предметів тощо.

«Ми знаходимо тут надзвичайно корисні речі, до прикладу, фібули. Це такі застібки, якими прищеплювали покривала, чи плаття. Час їх створення можна визначити із точністю до 25 років. Тобто ми вже знаємо, що цю річ використовували у 375-400 році нашої ери», – каже Олег Петраускас.

Знахідки розповідають історикам як про культуру тодішнього часу, так і про населення. А воно було різноетнічним. Римляни, сармати, вестготи, гуни – усі ці народи залишили по собі артефакти, які викопують археологи сьогодні. Мешканцями поселення були й переселенці з Риму. На це вказують рештки будівельної кераміки, яку варвари не вміли виготовляти, а технологію знали й ревно берегли саме римляни.

Тепер важливо зберегти місця унікальних археологічних знахідок від розкопувань. Окрім шукачів старовинних «скарбів», гальмують процес досліджень і місцеві фермери, які щороку розорюють поля й частково руйнують верхні шари решток поселень.

«Ми розуміємо, що люди будуть тут ходити з металошукачами, але хоча б з бульдозерами щоб сюди не заїжджали. Тому просимо поліцію, за можливості, проїжджаючи повз цю територію, дивитися, чи бува ніхто тут не копає», – розповідає археолог.

Свої знахідки дослідники ретельно чистять від прадавнього бруду й документують. Знайдене, зауважує Олег Петраускас, віддадуть на зберігання в Чернівецький обласний краєзнавчий музей.