У сучасному світі дедалі більше пар віддають перевагу спільному проживанню без реєстрації шлюбу.

Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу, які регулюють питання права спільної сумісної власності подружжя.

Однак у разі розірвання стосунків на практиці важко довести, що певне майно є спільною сумісною власністю. Якщо чоловік та жінка залишилися не в хороших стосунках і не дійшли згоди щодо поділу спільно нажитого майна, це питання вирішується шляхом звернення до суду з позовом про визнання факту проживання однією сім’єю та про визнання майна спільною сумісною власністю і поділ майна.

Для того, щоб уникнути непорозумінь і конфліктів, забезпечити захист прав та інтересів обох сторін, можна укласти договір про спільне проживання чоловіка та жінки. Це важливий інструмент для врегулювання відносин між людьми, які проживають разом, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Зауважуємо, що жодна із сторін не повинна перебувати в офіційному шлюбі.

Що може містити такий договір?

-Дату початку спільного проживання.

-Інформацію про правовий режим майна, набутого під час проживання однією сім’єю.

-Домовленість про право користування майном, яке набуте у спільну сумісну власність, або майном, що є особистою власністю чоловіка чи жінки.

- Спосіб поділу майна, у тому числі у разі припинення стосунків.

Договір може містити будь-які не заборонені законодавством умови та які не суперечать моральним засадам суспільства.

Правочин не може регулювати особисті відносини подружжя та особисті відносини між ними та дітьми.

Він має бути оформлений письмово. Нотаріально посвідчувати законодавством не вимагається.

Однак оформлення такого договору у нотаріуса має свої переваги, зокрема нотаріус:

- допоможе скласти проект договору та надасть роз’яснення з питань вчинення нотаріальної дії;

- визначить обсяг цивільної дієздатності сторін;

- перевірить, чи відповідає зміст посвідчуваного ним правочину вимогам закону і дійсним намірам сторін;

- з’ясує та переконається, що кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки.

Договір про спільне проживання допоможе забезпечити прозорість у фінансових і майнових питаннях і створить міцну правову основу для спільного життя.