З 2014 року окупований Крим перетворено на головний осередок мілітаризації Чорноморського регіону.
Півострів став базою для розміщення російських ракетних комплексів, військових аеродромів, підводних човнів, складів боєприпасів і систем радіоелектронної боротьби. Військове розширення супроводжується знищенням природоохоронних зон, забудовою узбереж і неконтрольованим втручанням у прибережні та морські екосистеми.
Постійні навчання, вибухи, утилізація пального та витоки нафтопродуктів спричинили різке зростання забруднення води, деградацію донних біоценозів і порушення міграцій морських видів. Чорне море стало полігоном екологічного тероризму, де агресор свідомо руйнує природні екосистеми, порушуючи норми міжнародного гуманітарного та екологічного права. Нижче наведено основні факти, які свідчать про системний характер цієї екологічної війни та необхідність кваліфікувати дії Росії як злочини проти довкілля і життя.
Прямий вплив бойових дій.
З весни 2022 року російський флот замінував західну частину Чорного моря: закладені донні та якірні міни роками кородують і виділяють у воду залишки вибухових речовин та важких металів. Їх підривний вплив смертельний для риб і морських ссавців — потужні підводні вибухи викликають контузії, розриви плавальних бульб та вражають органи слуху. За оцінками, весною 2022 року закладено понад тисячу мін, десятки з яких вже викинули на береги України, Румунії, Болгарії і Туреччини. Після морських боїв на дні залишаються зруйновані російські танкери, кораблі, підводні човни, літаки та вертольоти, багато з яких містять залишки палива й боєприпасів. Їхні корпуси поступово роз'їдає корозія, у воду потрапляють нафтові продукти, феноли, важкі метали, мікропластик. Згідно з екологічними спостереженнями, у пробах біоти фіксують підвищення вмісту поліетиленових фрагментів і паливних поліциклічних сполук у 2—3 рази від довоєнного рівня. Це означає, що затоплені судна стали тривалими джерелами токсичного забруднення й накопичення канцерогенів у харчовому ланцюгу.
Додатково, хвилі від підривів створюють турбулентність і перемішування осадів, піднімаючи донні шари, насичені сірководнем. Це погіршує якість води, руйнує природний кисневий баланс і спричиняє масову загибель морських організмів. В окремих районах фіксується зростання концентрації нафтопродуктів у прибережних водах Одеської та Миколаївської областей, що перевищують норми у 15—20 разів. Мінування чорноморської акваторії має довгостроковий негативний вплив на морську фауну, поширюючи токсичні речовини, що виділяються від вибухових речовин та металів, що кородують, і завдає шкоди морським екосистемам. Постійні ракетні обстріли й авіаудари створюють підводні гідроудари, які спричиняють у риб і китоподібних розриви органів і контузії. Інтенсивні гідролокаційні операції російського флоту створюють потужне акустичне навантаження — рівень шуму перевищує 160 дБ. Такий шум перекриває природний діапазон спілкування дельфінів і морських свиней, спричиняючи дезорієнтацію, стрес і масові викиди тварин на берег. У 2022 році це збіглося з різким збільшенням кількості загиблих морських ссавців у всьому регіоні.
Сукупний екологічний удар по Чорному морю
Російська агресія проти України має руйнівний і комплексний вплив на всю екосистему Чорного моря. У 2022 році зафіксовано 914 випадків загибелі китоподібних, що утричі перевищує довоєнні показники. Акустичні травми, внутрішні крововиливи та накопичення токсичних речовин у тканинах тварин свідчать про вплив військових сонарів, вибухів і хімічного забруднення. Подібні випадки спостерігалися на узбережжях Болгарії, Румунії, Туреччини, що підтверджує транснаціональний масштаб проблеми. 6 червня 2023 року російські війська підірвали Каховську ГЕС, спричинивши екологічний колапс у північно-західній акваторії моря. Тонни прісної води з відходами спричинили зниження солоності, масове цвітіння ціанобактерій, локальні гіпоксії та загибель риби. Концентрації свинцю, цинку, нікелю та пестицидів у пробах води перевищили європейські норми у десятки разів. За результатами моніторингу 2023 року, рівень фенолів у воді зріс у 18 разів, а хрому — у 27 разів порівняно з базовими показниками 2021 року. Після цього зросла смертність планктону й донних організмів, що паралізувало відновлення екосистеми. У грудні 2024 року в Керченській протоці затонули танкери "Волгонефть-212" і "Волгонефть-239", випустивши понад 4000 тонн мазуту. Розлив отруїв прибережні зони, уразив мідії, устриці, водорості, а фотосинтез у цих районах скоротився майже наполовину.
Додаткові дослідження показали зміну складу планктону та загибель бентосних організмів у районах найвищого забруднення, що свідчить про довготривалу деградацію біосистеми. Сукупна дія цих факторів — військові міни, токсичні відходи, хімічні сполуки, нафтові розливи — знищує морське життя. Зникають осетри, судак, рожеві пелікани, деградують заповідні території Керченської протоки, дельти Дунаю та Чорноморського біосферного заповідника.
Інші форми екологічного тероризму
Особливо гостро постає проблема незаконного видобутку піску поблизу Керчі: за останні роки зникло понад 40% донних рослинних угруповань, що веде до руйнування середовищ існування для багатьох видів риб і безхребетних. Крім того, у районі мису Тарханкут зафіксовано масові порушення гніздування рідкісних видів птахів через військові навчання і шумові впливи. Крім того, на окупованих територіях Криму та півдня України залишаються десятки об’єктів із підвищеним ризиком аварійності, серед яких хімічний завод "Кримський Титан" в Армянську, завод "Бром" та “Кримський содовий завод” у Яни Капу. В умовах війни вони працюють без належного контролю та екологічного моніторингу. Будь-яке пошкодження сховищ або резервуарів може спричинити масові викиди аміаку, діоксиду сірки, кислот і хлорорганічних сполук у повітря та воду.
За даними екологічних організацій, у 2024 році окупаційна адміністрація зменшила площу природно-заповідного фонду Криму на 16,9 тисячі гектарів. Частина заповідних територій використовується для військових цілей, зокрема для розгортання бойових полігонів.
У природному заповіднику на мисі Чауда створено полігон для запуску дронів. На територіях мису Опук та Тарханкутського заповідника розміщено військові об’єкти, що призводить до деградації унікальних природних екосистем, знищення ендемічної флори та фауни, системного хімічного забруднення ґрунтів і підземних вод, а також до порушення ландшафтів.
З моменту окупації півострова, у зв’язку зі зростанням споживання води військовими структурами та припиненням водопостачання з материкової частини України, Росія активно експлуатує ґрунтові та артезіанські води. Це спричинило вторинне засолення ґрунтів, особливо в степовій зоні, через нераціональне зрошення. За різними оцінками, площа деградованих земель становить щонайменше 60 тисяч гектарів і продовжує зростати.
У 2025 році зі списку видів, занесених до Червоної книги Криму, виключено вісім видів птахів. Для порівняння: до першого видання було внесено 67 видів із 328, відомих у регіоні, що свідчить про погіршення стану біорізноманіття.
Ситуація з водними ресурсами також залишається критичною. У 2025 році зафіксовано катастрофічне зниження рівня води в озерах і водосховищах. Солоні озера Джарилгач, Ярилгач, Бакальське (Тарханкутська група) та Ойбурське (район Поповки й Штормового) перенасичені сіллю через посушливі умови. У Ярилгачі показники солоності сягнули 177 г/л проти звичних 70 г/л. У 2025 році зафіксовано численні випадки забруднення природних об’єктів через недбале господарювання. Так, так зване підприємство "Вода Криму" скидало каналізаційні відходи у Сакське рожеве озеро, що має лікувальні властивості. Рівень забруднення перевищував допустимі норми, проте підприємство відмовилося компенсувати завдану шкоду.
За даними травня 2025 року, у кримських містах виявлено 172 випадки незаконних скидів стічних вод в акваторії водойм, зокрема: у Феодосії — 40, у Судаку — 25, у Бахчисарайському районі — 30. Не вирішеною залишається й проблема накопичення побутових відходів. Зокрема, поблизу Камишової бухти в Севастополі у 2024–2025 роках утворилося нове стихійне сміттєзвалище, що безконтрольно розширюється. Переповнені полігони створюють загрозу для екологічної рівноваги: за даними окупаційної адміністрації, Крим щороку генерує близько 3,7 млн тонн відходів, з яких переробляється лише близько 1 %.
Екологічна війна — свідомий і системний елемент воєнної стратегії Росії. Йдеться не лише про шкоду природі, а про злочин, який підриває основи життя, безпеки й стабільності всього регіону.