Прикра випадковість або ж нерозуміння різниці можуть зробити дуже і дуже боляче.

А насправді запам’ятати коректний приклад легко. Принцип завжди однаковий: спочатку людина, а вже потім ознака (якщо її так необхідно вказати). Отже

Не кажемо таких слів як «інвалід», «особлива людина», «неповноцінна», «неповносправна» чи (ще гірше) «каліка». Людина з «особливими можливостями» – теж поганий варіант.

Обираємо толерантне «людина з інвалідністю». Або людина з порушенням рухової функції. Як максимум – людина з фізичними / ментальними порушеннями.

Забуваємо про існування таких словосполучень як «інвалідний візок» чи «інвалідне крісло». У візок ми складаємо продукти у супермаркеті, а крісло зводить людину до єдиної ознаки – інвалідності.

Тому використовуємо коректну форму – крісло колісне.

Пам’ятаємо, що «колясочник» і «візочник» – це не тільки жаргонні вирази з негативним забарвленням. Це груба образа.

Правильно говорити: людина, яка користується кріслом колісним або пересувається за допомогою крісла колісного. І, до речі, не «їде». А «йде».

Більше про толерантну комунікацію – в «Довіднику безбар'єрності» https://bf.in.ua

Безбар'єрність

#bezbariernist #безбарєрність #barrierfree #БезбарєрністьМЮ