Сергій Полосін — двічі ветеран: воював під час АТО та з початку повномасштабного вторгнення. Хоча сам каже, що називатися ветераном складно, бо війна ще триває і подумки пан Сергій, його побратими й посестри досі там. У кожного тепер своя боротьба — за повернення до цивільного життя. 

З огляду на власний досвід, в якому були бойові дії, контузії, поранення, реабілітація і довгий шлях адаптації серед цивільних, пан Сергій радить не закриватися у собі, не дозволяти собі стати «постраждалим». А коли й накриває — шукати підтримки серед «своїх»: у ветеранських просторах, у колах волонтерів чи у справах військових частин, де завжди потрібні люди з досвідом, де повсякчас зрозуміють і підставлять плече. 

А ще — радіти дрібницям і навчитися помічати красу довкола себе. Після повернення з фронту ветеран навчає цього й своїх дітей. Каже, просте, але дуже важливе вміння наповнює життя фарбами.