«Підйом від Джокера окупанти відчували раніше, ніж сонце підіймалося над лісом»: історія чернівецького нацгвардійця із позивним «Джокер»
«Підйом від Джокера окупанти відчували раніше, ніж сонце підіймалося над лісом»: історія чернівецького нацгвардійця із позивним «Джокер»
Вадим Лобчук до війни працював технологом на заводі з виробництва йогуртів на Львівщині. Але коли почалось повномасштабне вторгнення, рішення ухвалив миттєво.
«Я прийшов зі зміни вночі, лиш ліг, і до мене подзвонив побратим зі строкової служби і сказав, що почалась війна. Я думав, що він жартує, якщо чесно. Але після того, як побачив новини, за кілька годин зібрав валізу і направився у військову частину», – згадує Джокер.
Шлях до підрозділу був непростим: затримки потягів, відсутність сполучення, хаос перших днів вторгнення. Зрештою разом із побратимом він дістався Чернівців, де розпочалася активна підготовка до виїзду на передову.
У підрозділ він прийшов як кулеметник, поруч – досвідчені бійці, які вже були на різних напрямках, але дивувались його сміливості завжди йти в бій серед перших.
На війні в найкритичнішу мить у ньому прокидається щось від Джокера: спокій посеред хаосу й майже фірмова посмішка. Вона з’являється тоді, коли стає найгарячіше. Саме так у бій заходить чернівецький гвардієць Джокер.
Одну історію з участю Джокера переказують у частині вже як легенду. Тоді гвардійці відбили штурм російських окупантів і знищили всю групу їхніх спецпризначенців.
«Почався штурм. На сусідній позиції хлопці були важкопоранені і не могли вести бій. Командир спитав, хто готовий зайти. Пішли ми з Буцефалом. Позиція була розбита, засипана мінами, свій боєкомплект ми відстріляли за перші 15 хвилин, взяли набої побратимів. Почався контактний бій з їхніми штурмовиками. Їх було десь півтора десятки. По тактиці видно, що добре підготовлені. Гаряче – не те слово, слава Богу ми вистояли. Усіх відправили «на концерт до Кобзона», – спокійно розповідає Джокер.
Справжній гвардійський характер проявився і під час важкого поранення. Після обстрілу боєць ледь не втратив ногу, але, попри роздроблену кінцівку, вночі самотужки пробіг майже кілометр під постійними атаками дронів, щоб дістатися бойового медика. Він евакуйовував себе сам, не наражаючи на небезпеку інших.
Бойовий медик із позивним Рамаха розповідає: якби Джокер не дістався до нього одразу, наслідки могли бути значно гіршими. Через численні осколкові поранення почалося ускладнення, була пошкоджена кістка. У польових умовах, просто в окопі під вогнем, рану щодня обробляли, вводили знеболювальні та антибіотики, які скидали з дрона.
Сьогодні гвардієць відновлює сили, і мріє про мирне життя. Великих планів не будує, а хоче насолодитись спокійним і тихим життям у вільній незалежній Україні.
