У мирний час цього дня ми б найперше згадували його символ – непарні різнокольорові шкарпетки і ту особливу енергію доброти й щирості, яку дарують світові люди із синдромом Дауна. Але зараз, під час війни, мусимо найперше визнати: нині їм та їхнім близькім особливо непросто і страшно. І найстрашніше, що ми їх також втрачаємо – як 4-річну Лізу, яка загинула в липні від російського ракетного удару по центру Вінниці. Давайте згадаємо її сьогодні…

Чому з’явилися і коли припиняться лякаючі вибухи та сирени? Коли можна буде повернутися у полишену домівку? Як не сумувати без старих друзів і знайти нових? Чи вдасться знову відвідувати такі важливі заняття у школі чи гуртках? Мамам і татам дітей із синдромом Дауна щодня доводиться шукати відповіді на ці питання – і для дитини, і для себе.

Адже люди із синдромом можуть дуже багато: від занять творчістю і спортом, читання книжок – до професійної оплачуваної роботи.

Однак усе це залежить від піклування, програм раннього втручання, доступної реабілітації, медичного супроводу, інклюзивного освітнього середовища, активного соціального життя. І одразу все це у тяжкий воєнний рік зазнало суттєвих, інколи загрозливих перебоїв.

Але ж ми пам’ятаємо: наше завдання як суспільства перетворювати всі бар’єри, навіть воєнні, – на можливості.

Як це робити? Позитивний досвід має ГО «Майстерня Мрії» у Львові. Вона створила та опікується кількома центрами денного перебування для людей з ментальними порушеннями, зокрема і з синдромом Дауна. Тут молодь навчається розуміти себе і свої емоції, здобуває навички, які знадобляться у самостійному житті, і просто добре проводить час у колі друзів.

Це простір, де всі рівні, де всі можуть бути такими, як вони є, і мають можливість розвиватися. Зараз «Майстерня мрії» відкриває ще й перший будинок підтриманого проживання. Його резидентами стали евакуйовані із психоневрологічних інтернатів східних областей України і ті, хто чекає своєї черги, щоб потрапити до закладів інтернатного типу.

Дуже хочеться більше таких прикладів і менше обмежень.

Це потрібно не лише людям, чий день відзначається сьогодні у всьому світі, – це потрібно всьому розмаїттю нас, українців, – таких різних і таких важливих.