«Морально жінки сильніші, ніж здається»: історія гвардійки Анастасії Матвейчук

«Морально жінки сильніші, ніж здається»: історія гвардійки Анастасії Матвейчук

Тендітна дівчина Настя після навчання та кількох років роботи у банку вирішила, що хоче спробувати себе в іншій справі. Не шукаючи легких шляхів, вона обрала те, що лякало навіть деяких чоловіків. Так Анастасія Матвейчук уже понад одинадцять років служить у чернівецькому підрозділі Національної гвардії України.

«Мені знайомі запропонували піти до Нацгвардії. Батьки казали: «Настя, це дуже важко для дівчини», але я вирішила спробувати», — згадує військовослужбовиця.

Спочатку це була звичайна служба — робота з людьми, будні без надмірного героїзму. Але у 2021 році Настя вирушила на схід, у зону проведення операції Об’єднаних сил.

«Я хотіла побачити, як там на сході, відчути, чи витримаю морально. Була на Покровському напрямку — тоді було набагато спокійніше, ніж зараз», — ділиться вона.

У підрозділі Анастасія відповідала за забезпечення. Каже, що в бойових умовах найважливіше — підтримка побратимів і взаєморозуміння.

«Спочатку було страшно, бо нові люди, інша місцевість. Але за чотири місяці ми стали, як одна родина. Коли роз’їжджалися — плакали», — пригадує гвардійка.

Коли у лютому 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення, Настя вже не служила. Та залишитися осторонь не змогла — рішення повернутися було миттєвим.

«Пам’ятаю цей ранок, було страшно, уся моя сім’я була закордоном, я лишалась одна. Певний час обдумувала все й пішла до військкомату... Я одразу сказала, що повернуся до своїх, у Нацгвардію. Там мої побратими і посестри, там я знаю службу», — розповідає дівчина.

Повернувшись, вона знову стала до строю. Тепер її завдання — охорона громадського порядку та важливих державних об’єктів.

«Ми патрулювали містом 24 на 7. Я була єдина жінка у роті. Коли ми виходили на спільні патрулювання з поліцією, всі дивувались: «У вас жінка на патрулі?» А я кажу — так, звичайно!», — усміхається нацгвардійка.

Попри навантаження, вона не скаржиться. Каже, що поруч із побратимами почувається впевнено і знає, заради чого все це.

«Буває важко, але я розумію – мені все одно легше, ніж хлопцям, які на передовій. Ми разом тримаємося», — каже військова.

Анастасія переконана, що жінки у війську не поступаються чоловікам ні у витривалості, ні у характері.

«Багато хто думає, що жінки не витримають. Але я б посперечалася. Морально жінки сильніші, ніж здається. Фізично хлопці можуть більше, але витримка, сила духу, віра, яку мають жінки і надихають нею інших – це теж зброя», — підкреслює вона.

Коли побратими повертаються з фронту, Настя завжди серед тих, хто зустрічає їх першою. Для неї це не просто традиція, а символ вдячності й любові до своїх.

«Ми завжди зустрічаємо своїх із хлібом і сіллю. Для нас це момент щирої вдячності. Я завжди зі сльозами – бо знаю, як там важко. І радію, коли бачу їх живими», — каже гвардійка.

Вона не женеться за званнями чи посадами — просто робить свою справу чесно.

«Я не на фронті, але роблю все, що можу. І я хочу, щоб кожен робив своє – тоді ми точно переможемо», – говорить Настя.

І додає: якщо в когось з’явилася думка спробувати себе у війську — не варто вагатися.

«Якщо хочете, якщо у вас така думка хоч трішечки з'явилася, то приєднуйтесь. Ви станете сильнішими, здобудете справжніх друзів і допоможете країні. І разом ми впораємося. Якщо буде більше бажаючих служити, ми це швидше закінчимо. Я в це щиро вірю», — підсумовує Анастасія Матвейчук.