Ранок 24 лютого змінив на завжди життя української молоді. Багато юнаків та дівчат долучилися до лав ЗСУ, щоб дати гідну відсіч окупантам.

Андрій, 23 роки, на псевдо «Тихий», родом з Буковини. В цивільному житті працював барменом, відпочивав, зустрічався з друзями, коханою дівчиною, будував плани на майбутнє, але Війна, і в мить все змінилося!

Джигер перетворився на автомат, приміщення затишного бару на окоп, а приємна музика на звуки вибухів, пострілів.

Уже понад рік як він захищає рідну землю у складі 107 обр ТрО ЗСУ, за цей період побував на Харківщині та Донеччині, різного побачив, та все ж таки залишається сповненим бадьорості, позитиву.

«Я не шкодую що пішов – я шкодував би якби не пішов. Звісно я боявся як і всі, але зі страхом можна боротися. Потрібно вірити, що все буде гаразд та думати про майбутнє, а окрім цього у кожного є ціль – вигнати загарбників з нашої землі», - каже Андрій.

Ми пишаємося нашими відважними захисниками та захисницями. Дякуємо що тримаєте стрій та наближаєте перемогу!

Слава Україні!