У статті 10 Закону України «Про адміністративну процедуру» (ЗАП) визначено ключові положення принципу добросовісності та розсудливості у діяльності адміністративних органів. 

Добросовісність означає, що адміністративні органи зобов’язані діяти відповідно до законодавства, не зловживати владою, не порушувати права та свободи осіб.

Це означає, що органи не можуть ігнорувати інтереси інших осіб, наприклад, свідомо не залучати їх до участі в провадженні для спрощення процесу. Відповідно до принципу добросовісності, органи повинні активно використовувати всі інструменти, передбачені ЗАП, для позитивного вирішення справ.

Нарешті пропонується розуміти недобросовісність як дії або рішення, що не відповідають нормам логіки та моралі. Наприклад, рішення про повторну експертизу у справах, де немає сумнівів щодо результатів попередньої, може мати ознаки нераціонального використання ресурсів (часу, коштів тощо). Це підкреслює необхідність не лише правомірності, а й раціональності в рішеннях адміністративних органів.

Окрім цього, закон підкреслює важливість дотримання принципу добросовісності й самими особами – учасниками адміністративного провадження. Вони мають діяти відповідально, уникаючи зловживання своїми правами, що може призвести до затягування розгляду справи, наприклад, не слід подавати явно недоречні клопотання.

Таким чином, принцип добросовісності та розсудливості має на меті забезпечити більш справедливу та прозору роботу адміністративних органів, захищаючи права громадян та сприяючи ефективності адміністративного провадження.