Цей період став часом національної катастрофи, яка поставила націю на межу зникнення. Голод не був наслідком стихійного лиха, засухи або неврожаю, а став результатом цілеспрямованої політики московського тоталітарного режиму.

Першим кроком до Голодомору стало встановлення для України свідомо нереальних планів хлібопостачання. Далі – занесення на «чорну дошку» районів, сільрад, сіл і колгоспів за «невиконання хлібозаготівель», повне вилучення харчів в українських селян та наявних зернових запасів, навіть посівний матеріал.

Мешканці українських сіл і містечок були позбавлені останніх залишків їжі та приречені на голодну смерть.

Оцінки Голодомору 1932-1933 років в Україні як геноциду ґрунтуються на великій кількості наукових досліджень, сотнях тисяч архівних документів та спогадів тих, хто вижив пiд час Голодомору. Бiблiографiя, присвячена вбивству голодом в Україні у 1932-1933 роках, налічує понад 15 тисяч позицій. Записано понад 200 тис. свiдчень очевидців. В Україні споруджено понад 7 000 пам’ятників та меморіалів на вшанування пам’яті жертв геноциду.

Оцінки втрат коливаються від 3 до 7 млн жертв. Проте безперечним залишається, що Голодомором винищено та скалічено мільйони людських життів.

Сьогодні українці моляться та запалюють свічки біля пам’ятників та на підвіконнях у власних оселях. Ці вогники символізують особисту скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників та одночасно віру в те, що подібне ніколи й ніде не повториться.

Пам’ятаємо! Єднаємося! Переможемо!