Щитоподібна залоза – орган, що виробляє два види гормонів: тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3), а також кальцитонін. Головною їх функцією є підтримання основного обміну. Без гормонів щитовидної залози або їх нестачі неможливий нормальний розвиток жодної функціональної системи організму.

Зміни функції щитовидної залози найчастіше виникають в умовах йододефіциту та несприятливої екологічної ситуації.

«Чернівецька область належить до регіонів із найбільшою недостатністю йоду в навколишньому середовищі ґрунті, воді, продуктах харчування). Існує ціла низка захворювань, що становлять серйозну небезпеку для мільйонів людей, які проживають у місцевостях з недостатнім вмістом йоду», – пояснює експерт Департаменту охорони здоров’я Чернівецької обласної військової адміністрації з ендокринології Світлана Шевчук.

Найчастіше в умовах природного йододефіциту спостерігається підвищена поширеність дифузних та вузлових форм зоба, аутоімунних тиреоїдитів, гіпотиреозу.

Нестача тиреоїдних гормонів (гіпотиреоз) призводить до низки симптомів:

• слабкість
• набір ваги або проблеми із її скиданням
• сухе жорстке волосся або втрата волосся
• непереносимість холоду
• біль у м’язах
• депресивний стан та дратівливість
• порушення менструального циклу чи втрата лібідо
• закрепи
• підвищення рівня холестерину
• рак щитоподібної залози
• у дітей – затримка розумового розвитку (кретинізм).

Водночас в організмі може бути і надлишок йоду та тиреоїдних гормонів. Втім, сам прийом йоду не може призвести до надмірного утворення гормонів. ВООЗ вважає безпечною дозу йоду в 1000 мкг (1 мг) на добу.

В Україні брак гормонів щитоподібної залози трапляється частіше за надлишок.

Скільки потрібно йоду, щоби бути здоровим

Залежно від віку добова потреба в йоді складає від 90 до 250 мкг (1 мкг = 1 мільйонна частина грама, 10–6 г).

Для дорослих добова норма йоду становить 150–250 мкг.

Норми споживання йоду для дітей:

• 0–6 років – 90 мкг;
• 6–12 років – 120 мкг.

Більшість мешканців України щодня споживає лише 40–80 мкг йоду.

Створити надлишок йоду в організмі досить складно, оскільки 95–98% йоду, що надходить в організм, виводиться із сечею, а 2–5% – через кишківник.

За все життя людина споживає близько 3–5 г йоду – приблизно одну чайну ложку.

Що робити, аби уникнути захворювань щитоподібної залози?

Профілактику у йододефіцитних регіонах потрібно здійснювати постійно і на регулярній основі. Однак для цієї мети категорично заборонено вживати аптечні розчини йоду. Оскільки вони є дуже концентрованими, це може призвести до різкого передозування цього мікроелементу (із перевищенням норми у десятки і сотні разів) і викликати серйозні захворювання щитоподібної залози у подальшому.

• Замініть звичайну сіль на йодовану та додавайте її у вже приготовані страви, аби йод не випаровувався через нагрівання. Адже свідомо щодня контролювати споживання денної норми йоду складно. Україна є однією з небагатьох країн, які не мають закону про обов’язкове йодування солі. У понад 140 країнах світу це дієвий метод боротьби з йододефіцитом.
• Природні джерела йоду – морепродукти, особливо морська капуста. Жоден інший продукт не містить стільки йоду. Біла риба, овочі (картопля, редиска, часник, буряк, томати, спаржа, зелена цибуля, щавель та шпинат), фрукти (банани, апельсини, лимони, дині, ананаси та хурма), яйця, яловичина та волоські горіхи також стануть у нагоді в боротьбі з йододефіцитом.
• Дітям, вагітним та молодим матерям рекомендоване додаткове споживання препаратів калію йодиду. Дітей від одного року чи тих, хто уже на прикормі, годуйте їжею, приготованою із використанням йодованої солі.

Перевіряйте рівень тиреотропного гормону, і відвідуйте ендокринолога. Це допоможе вчасно виявити брак гормонів та за потреби скорегувати раціон.