• Історія
  • Заходи

Історія

  • Ухвала Буковинського віча Ухвала Буковинського віча
  • Листопад 1918 р. на Буковині. Ще раз про втрачені можливості
  • Василь Ботушанський: Буковинці у бооротьбі за українську державність
  • Буковинське віче: 100 років від ідеї до реалізації Буковинське віче: 100 років від ідеї до реалізації

25 жовтня 1918 року був створений «Український Крайовий Комітет Буковини» – буковинська секція Української Національної Ради. Його очолив Омелян Попович. Комітет негайно розпочав роботу і створив секції-комісії, які згодом могли б перетворитись на міністерства. Діяли: комісія народної оборони, фінансова комісія, міжнародна та адміністративні комісії. Від початку свого існування Комітет вирішив скликати в Чернівцях 3-го листопада всенародне віче з представників усієї Буковини, яке мало б затвердити рішення Української Національної Ради за 18 жовтня і звернувся до населення краю із закликом:

«До українського народу Буковини! Цісарським маніфестом з 16 жовтня давні порядки державні знесені. Краєві границі упали. Повстали народні держави. Повстала і наша українська держава з усіх українських земель Буковини, Галичини і Мадярщини, проголошена "Національною Радою" 19 жовтня у Львові.

...Буковинський український народе, вставай і Ти до праці над своєю будуччиною!

...Мужчини і жінки, хлопці і дівчата! Інтелігенція, духовенство, шляхта, селянство, робітництво! Уряди громадські із своїми начальниками!

Всі ви діти нашої землі, станьте своїми грудьми за собою, кучіться до самооборони! Докажіть свою готовність все служити тепер, собі і зійдіться всі з цілого краю, з каждого села в неділю 3 листопада до Чернівців, щоби там вовселюдно об’явити свою волю цілому світові. Там зійдемося на всенародне віче в «Народний дім» о 10 годині рано»*

У неділю 3 листопада прибули до Чернівців понад 10 тисяч учасників віча з усіх осредків Буковини. Зібрання віча відбулося в трьох залах: у Народному Домі, де промовляли Ілля Семака та Мирон Кордуба, в Робітничому Домі і в Музичному Товаристві, де виступали Омелян Попович та Єротей Пігуляк. Віче ухвалило наступне рішення:

1. Місто Чернівці, відтак політичні повіти Заставна, Кіцмань, Вашківці та Вижниці цілі, а Чернівецький та Серетський повіти за виїмкою громад, вказаних із двох останніх переписів як переважно ромунські; вкінці ті громади Сторожинецького, Радовецького і Кімполунгського повітів, у котрих обі останні переписи виказують українську більшість – творять окрему від ромунської частини краю українську територіальну область.

2. Признає найвищу владу на тій українській області поки що Українську національну раду, утворену на з’їзді мужів довір’я у Львові дня 19 жовтня с.р. і взиває її, щоби якнайшвидше перевела національно-політичну організацію сеї області і перебрала цілу управу у свої руки.

3. Взиває всі національні меншості на тій українській області, причім євреїв признає за окрему національність, щоби негайно вислати своїх представників до Укр. нац. ради відносно їхнього числа населення.

4. Взиває Укр. нац. раду виготовити конституцію для української області бувшої австрійської держави, а то на основах загального, рівного, тайного і безпосереднього права голосовання всіх дорослих осіб без ріжниці пола, з пропорціональним заступництвом так при законодатних ділах, як і при правительстві для національних меншостей.

Рішуче протестує проти посягання чужих народів на ту суто-українську область, а зокрема проти ухвал ромунського віча з дня 27 жовтня, котре, нехтуючи брутально принцип самоозначення народів, виявило намір загарбати цілу Буковину під панування ромунських боярів і попів – та заявляє, що український нарід чужого не бажає, але своєї рідної землі боронитиме до останнього. За се з покликаннями заступниками ромунського народу і іньших народів все готовий порозумітися для мирної розв’язки всіх справ.

6. Віче взиває буковинську делегацію «Укр. Національної Ради» перебрати негайно правління української часті краю.

Віче бажає прилучення австрійської часті української землі до України»*

Після віча відбулася велика маніфестація учасників головними вулицями Чернівців до збірної точки на площі Елізабетплац (нині –Театральна). Після промови Осипа Безпалка, в якій він висловив волю всіх присутніх про прилучення Буковини до України, співом «Ще не вмерла Україна» і «Не пора» маніфестація мирно завершилася.

(публікується мовою оригіналу)

Cтаття декана факультету історії, політології та міжнародних відносин, доктор історичних наук, професора Олександра Володимировича Добржанського «Листопад 1918 р. на Буковині. Ще раз про втрачені можливості»

В статті проаналізовано події пов’язані зі встановленням української влади на Буковині в листопаді 1918 р. Відзначено, що українці діяли достатньо рішуче і тому змогли і тому змогли взяти владу в свої руки без значного опору з боку румунів та інших етнічних груп. Однак втримати цю владу не вдалося через прихід румунських військ. Одна з найбільших помилок українців у цей час полягала в тому, що вони недостатньо уваги приділили формуванню власних військових частин і тому не змогли вчинити супротив румунським військам.

3 листопада 2018 року ми відзначатимемо століття з дня проведення Буковинського віча.

У 1918 р. населення Буковини, як і всієї Європи, що була втягнута у виснажливу Велику війну, відчувало неспокій та тривогу перед майбутнім. Крім жахливих жертв війна розхитала багатонаціональні імперії та загострила питання національної ідентифікації та створення власних національних держав для таких народів як угорці, поляки, українці, чехи та ін.

Українські політичні діячі на Буковині керуючись ідеями, що були актуалізовані різними політичними викликами, 13 жовтня 1918 р. на загальних зборах українських партій в Чернівцях проголосили своє право на українські області Буковини разом із м. Чернівці та закликали інші народи здійснити територіальний поділ краю за етнічною ознакою.

16 жовтня 1918 р. в Маніфесті останнього австрійського імператора Карла І народам імперії обіцяли утворення автономних національних держав у складі Австрійської федерації. Згідно з Маніфестом депутати австрійського парламенту повинні були створити національні ради, які мали б представляти інтереси своїх народів щодо самовизначення у новому федеративному устрої.

В ці хвилюючі та бурхливі дні, 18-19 жовтня 1918 р. на зборах Національної української ради у Львові, де були присутні довірені особи з Буковини, було проголошено створення Західноукраїнської автономної національної держави у складі Австрійської федерації. Голоси частини делегатів звучали більш радикально - приєднати західноукраїнські землі до самостійної української держави. На основі рішення зборів було створено буковинську делегацію Української народної ради, головою якої призначено педагогічного та громадського діяча Омеляна Поповича.

Відтак почалася фактична «боротьба за Буковину» між українцями та румунами. Після проведення народних зборів (бл. 400 осіб ) 28 жовтня румунські місцеві лідери, на чолі із президентом Румунської національної ради Янку Флондором вимагали у президента краю графа Йозефа фон Ецдорфа передачі їм влади. На що останній не погодився, керуючись згаданим Маніфестом.

А вже 3 листопада відбулися українське всенародне зібрання, що ввійшло в історію як Буковинське народне віче. За словами Ом. Поповича, таких масових зборів «ще не бачили Чернівці. З цілого краю прибули тисячі народу, інтелігенції і селян, чоловіки і жінки в святочних одягах з багатьома прапорами».

Зібрання та обговорення проходили в залах Українського народного дому, Музичного товариства (філармонії) та Домі робітників. У рішенні (ухвалі) віча відзначалося, що буковинські повіти, де українці становили більшість, оголошуються українською національною територією та проголошувався протест проти зазіхань румунської сторони на українські області Буковини. Крім того, важливим рішенням був заклик до всіх національних меншин Буковини делегувати своїх представників до Української національної ради, зокрема і євреїв, які в визнавалися як окрема нація.

Після завершення обговорень учасники віча зробили прохід-маніфестацію головними вулицями, площею Ринок (нині Центральна) до площі Єлизавети (нині Театральна). На вщент заповненій площі учасники віча заслухали промови та мирно розійшлися з піснею «Вже воскресла Україна». Масовість заходу (бл. 10 тис. осіб) та підтримка маніфестантами виголошених промов про самостійність української держави підкреслювало зростання національної самосвідомості серед українців міст, містечок та сіл Буковини, їх солідарність із українцями інших земель. Характер події підкреслював, що українці налаштовані рішуче, проте мирно і готові керуватися законними методами щодо реалізації права на національне самовизначення. Подія викликала неабияке патріотичне піднесення серед учасників зібрання, подарувала віру у краще майбутнє.

Українські політичні діячі готові були взяти управлінням краю спільно із румунами, як це пропонував тогочасний крайовий президент граф Й. Ецдорф. Якщо українська позиція виглядала компромісною, то румунські провідні лідери категорично виступали, щоб управління всієї Буковини перебувало у повноваженні Румунської національної ради. Відкидаючи чисельну перевагу українців, що проживали на Буковині, румуни опиралися на аргумент, що до 1775 р. ця земля входила до складу Молдавського князівства. Спроби переговорів між двома сторонами, посередниками в яких виступали єврейські політичні та громадські діячі Я. Пістінер та Н. Вендер, не дали результатів.

6 листопада крайовий президент, прагнучи дотримуватись мирного розв’язання подій, передав урядову владу представникам Української національної ради та депутатові А. Ончулу як представникові румунського народу, хоча останній й не користувався підтримкою у румунських політичних колах. Таким чином, було створено українсько-румунське спільне управління (кондомініум) Буковиною. Крім того, такі дії сторін-учасників були викликані ще й породженим хаосом на Буковині, що загрожував мародерством та іншими злочинами. На кілька днів українці очолили управління краєм та самоствердились як сила, яка бере на себе політичну відповідальність за майбутнє краю та його мешканців.

Здавалося, що ваги долі перехились на бік буковинських українців, але місцеві румунські лідери вирішили вдатися до силового вирішення справ. Як з’ясувалось пізніше, буковинський румунський політичний діяч Янку Флондор звернувся з проханням до Румунії ввести війська на Буковину «з метою відновлення порядку й захисту румунських братів». Чутки, про те, що в Чернівці рухаються румунські військові швидко облетіли Чернівці, а невдовзі вони підтвердились. Вже 9 листопада румунські городяни, духовенство, студенти, офіцери та дами із квітами очікували приходу військових на площі Ринок біля Румунського дому. 11 листопада 1918 р. військові загони Румунії ввійшли у Чернівці, що надалі вилилось в окупацію краю.

Подальші віхи історії на 73 роки відкинули реалізацію виголошених сподівань українців на життя у власній самостійній державі, проте ідея продовжувала жити і надихати. Тепер у 2018 рік, події на українських землях столітньої давності гостро резонують у наших серцях як громадян України, закликають бути виваженими у своїх діях та не дають права допускати помилок.

Заходи

  • Попередня програма заходів до відзначення в області 100-річчя Буковинського віча
  • 1-2 лиспопада 2018 року - Міжнародна наукова конференція, присвячена 100-річчю Буковинського народного віча

Згідно з розпорядження обласної державної адміністрації «Про відзначення у Чернівецькій області 100-річчя Буковинського народного віча», у листопаді 2018 року в області планується проведення низки урочистих заходів, спрямованих на розвиток інфраструктури, культурно-мистецьких заходів, освітніх, спортивного та інформаційного характеру в рамках відзначення 100-річчя Буковинського народного віча.

Очікується, що відбудеться спільний молебень представників різних конфесій за мир, процвітання України і Чернівецької області та покладання квітів до пам’ятних дощок учасникам Буковинського віча, пам’ятників Тарасу Шевченку та Героям Буковинського куреня.

Заплановано проведення урочистого спецпогашення марки з нагоди відзначення 100-річчя Буковинського народного віча та презентація ювілейної монети «100-річчя Буковинського віча».

В обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Івасюка пройдуть тематичні конференції, книжкові виставки, в обласній філармонії ім. Д. Гнатюка відбудуться концертні програми. У закладах освіти області відбудуться флешмоби на тему: «Україна - Єдина» та тематичні інформаційні години, круглі столи, лекції.

Окрім того, випущено ювілейну відзнаку обласної державної адміністрації «100-річчя Буковинського Віча». Автор відзнаки - заслужений художник України, лауреат численних мистецьких премій, буковинець Орест Криворучко. Майстер був одним з перших відомих краян, які отримали відзнаки з рук голови облдержадміністрації Олександра Фищука під час урочистостей з нагоди Дня Конституції України. Урочиста презентація ювілейної монети відбудеться у рамках заходів до відзначення 100-річчя Буковинського Віча.

Детальніше про заходи до 100-річчя Буковинського народного віча буде повідомлено найближчим часом.

За сприяння Міністерства освіти і науки України, Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, зокрема факультету історії, політології та міжнародних відносин, Центру Буковинознавства, 1-2 листопада 2018 року відбудеться Міжнародна наукова конференція, присвячена 100-річчю Буковинського народного віча

Конференція буде працювати за такими панелями:

- Центрально-Східна Європа напередодні завершення та після Великої війни: боротьба за спадщину, пошуки історичної справедливості, нові геополітичні моделі стратегії та зовнішньої політики.

- Феномен української національної революції 1917-1921 рр.: регіональні аспекти.

- Буковинське народне віче 3 листопада 1918 року: між шансом і поразкою.

- Українці в Королівстві Румунія: колаборація, співіснування та протистояння.

- Українська національна ідея та український національний рух в умовах радянської системи.

- Буковинське народне віче і сучасність: рецепції, пам'ять, практика.

Робочі мови конференції: українська, усі слов’янські, німецька, англійська, румунська.

Матеріали конференції за бажанням авторів і за вибором оргкомітету можуть бути опубліковані у збірниках «Науковий вісник Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. Історія», «Питання історії України», які входять до переліку наукових фахових видань України, «Віснику Центру Букковинознавства». Повні тексти матеріалів у роздрукованому та електронному варіантах подавати при реєстрації. Вимоги для оформлення статей будуть надіслані авторам додатково.

Пленарне засідання конференції буде проведене в Червоній залі університету (V корпус, другий поверх) 1 листопада 2018 р.

Адреса Оргкомітету: Центр Буковинознавства, вул.. Коцюбинського, 2, ауд. 237, м. Чернівці, 58002.

Секретар Оргкомітету Віталій Гайсенюк

Заявки присилати на поштову скриньку:buc.stud.cent@gmail.com

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра історії України, вул. Коцюбинського 2, Чернівці, 58012.