• Загиблий Герой Небесної Сотні Щербанюк Олександр Миколайович
  • Загиблий Герой Небесної Сотні Аксенин Василь Степанович
  • Загиблий Герой Небесної Сотні Бороновський Сергій Васильович
  • Старший прапорщик Пелехатий В'ячеслав Максимович
  • Старший лейтенант Файфура Владислав Омельянович
  • Сержант Мігован Віктор Миколайович
  • Молодший сержант Крисоватий Ігор Іванович
  • Старший солдат Піцул Віктор Петрович
  • Солдат Мізунський Юрій Іванович
  • Солдат Доник Максим Вікторович
  • Солдат Валявський Ілля Васильович
  • Солдат Леонтій Ілля Корнелович
  • Солдат Боднар Петро Степанович
  • Старшина Шершень Андрій Олексійович
  • Старший сержант Філіпчук Ігор Венедиктович
  • Старший солдат Шудравий Андрій Степанович
  • Старший сержант Василишин Андрій Дмитрович
  • Солдат Галай Андрій Миколайович
  • Сержант Чигрин Олександр Іванович
  • Солдат Лейба Павло Радович
  • Солдат Василаш Ілля Євгенович
  • Солдат Чікал Юрій Дмитрович
  • Старший солдат Бабюк Віктор Ярославович
  • Солдат Заєць Олександр Юрійович
  • Сержант Паламар Олександр Олександрович
  • Старший солдат Лук'янюк Костянтин Костянтинович
  • Капітан Петрищук Олександр Вікторович
  • Солдат Побережник Сергій Анатолійович
  • Старший сержант Альошин Андрій Володимирович
  • Солдат Конопльов Павло Костянтинович
  • Солдат Вербицький Олексій Романович
  • Лейтенант Редькин Віктор Миколайович
  • Солдат Кушнір Юрій Іванович
  • Старший солдат Гарбуз Олександр Валентинович
  • Старший лейтенант Петихачний Леонід Михайлович
  • Солдат Руснак Дмитро Григорович
  • Лейтенант медичної служби Трепко Владислав Віталійович
  • Старший сержант резерву Буравчиков Олексій Юрійович
  • Старший сержант Колотило Олександр Ілліч
  • Молодший сержант Запара Геннадій Віталійович
  • Сержант Албулеса Олексій Федорович
  • Солдат Мельник В'ячеслав Олександрович
  • Сержант Миханюк Василь Миколайович
  • Молодший лейтенант Балабоскін Ігор Васильович
  • Солдат Бабух Василь Манолійович
  • Солдат Загребельний Степан Ігорович
  • Молодший сержант Боднарюк Олександр Васильович
  • Рядовий Соловій Микола Іванович
  • Солдат Тащук Віталій Степанович
  • Сержант Діяконюк Іван Васильович
  • Солдат Моренюк Валер’ян Ярославович
  • Солдат Ситніков Вадим Юрійович
  • Солдат Масікевич Василь Євгенович
  • Доброволець Горбачова Анастасія Валентинівна
  • Доброволець Захаров Андрій Володимирович
  • Сержант Ротар Іван Петрович
  • Солдат Паламарюк Василь Орестович
  • Солдат Копачук Віталій Петрович
  • Солдат Бузенко Володимир Петрович
  • Волонтер Шлюсар Роман Дмитрович
  • Волонтер Дутчак Юрій Іванович
  • Солдат Корнецький Сергій Григорович
  • Солдат Ткачук Сергій Андрійович
  • Солдат Горбан Дмитро Ілліч
  • Капітан Воробець Степан Степанович
  • Солдат Коваль Олександр Ігоревич
  • Солдат Ткаченко Андрій Валентинович
  • Солдат Бурлака Сергій Вікторович
  • Молодший сержант Парфентьєв Ігор Володимирович
  • Молодший сержант Заяць Петро Іванович
  • Сержант Крутофіст Віталій Іванович
  • Старший лейтенант Іліка Іван Миколайович
  • Старший сержант Веклич Олег Петрович
  • Солдат Танасійчук Петро Іванович
  • Солдат Косован Олег Володимирович
  • Солдат Ротар Валерій Іванович
  • Солдат Мамчій Станіслав Юрійович
  • Солдат Потарайко Сергій Дмитрович
  • Старший солдат Чунтул Віталій Манолійович
  • Молодший сержант Ковальчук Сергій Петрович
  • Лейтенант Дергач Леонід Валентинович
  • Майор Гаденко Олександр Георгійович
  • Капітан Заремський Анатолій Сергійович
  • Капітан Камінський Маріс Айдинович
  • Старший сержант Козак Ярослав Васильович
  • Солдат Володимир Борисович Анадимб
  • Сержант Бурачук Василь Васильович
  • Старший солдат Ферлієвич Віктор Васильович

Загиблий Герой Небесної Сотні Щербанюк Олександр Миколайович

Загиблий Герой Небесної Сотні Щербанюк Олександр Миколайович

Дата та місце народження: 2 січня 1968 року, Чернівці.

Дата та місце загибелі: 20 лютого 2014 року від куль снайпера під час Революції Гідності.

Діяльність: підприємець.

Обставини загибелі. Після подій на Майдані 18 лютого 2014 року Олександр Щербанюк   прийняв рішення долучитися до Революції Гідності. 20 лютого 2014 року вбито двома кулями неподалік від стели. Перша вцілила зліва нижче ребер, друга — в серце. Похорон відбувся 23 лютого в Чернівцях.

Сімейний стан: Залишились дружина Наталія та двоє дітей –Данило та Ольга.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності.

Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно).

2 березня 2016 року в Чернівцях відкрито меморіальну дошку честі Олександра Щербанюка

6 березня 2014 року  на сесії Чернівецької міськради Олександру Щербанюку присвоїли звання Почесного громадянина Чернівців посмертно. Крім того, за згодою його рідних, вулицю Чапаєва у Чернівцях було перейменовано на вулицю Олександра Щербанюка.

Загиблий Герой Небесної Сотні Аксенин Василь Степанович

Загиблий Герой Небесної Сотні Аксенин Василь Степанович

Дата та місце народження: 4 лютого 1962 року, с. Литячі, Заліщицький район, Тернопільська область.

Дата та місце смерті: 12 березня 2014 року, місто  Ряшів, Польща.

Обставини загибелі. «Іду в наступ», — сказав 20 лютого о сьомій ранку по мобільному чернівчанин Василь Аксенин дружині Тетяні. А вже десь о 12­-й після багатьох дзвінків, на які не було відповіді, взяла  слухавку  невідома  жінка  і  сказала: «Ваш чоловік важко поранений, зараз на операційному столі у лікарні №18».

20  лютого  на  Інститутській  активіст побіг за беркутівцями, захищаючи  собою  беззахисних  хлопців,  коли вулицю  почали  обстрілювати.  Сліпа куля наздогнала героя Небесної сотні попри  те,  що  він  називав  «супербронею»:  10-ти ­кілограмовий  бронежилет  і залізну каску.

Шматок  розпеченого  заліза  поцілив  Аксенину  у  незахищену  вузьку щілину на боці. Куля прошила чоловікові весь живіт, лишивши по собі рану розміром з кулак і калюжу крові.

Активний  прихильник  Євромайдану  Василь Аксенин  востаннє  рушив  на  Київ 18 лютого, лишень почувши, що коїться на Майдані.

Того  жахливого  дня  побратимам вдалося  витягти  Аксенина  з  пекла, на який перетворилася Інститутська. Швидка  доправила  чоловіка  до  столичної лікарні. Через тиждень у супроводі дружини Василя Аксенина перевезли до Польщі. Після загоєння рани польські лікарі планували виготовити для українського  пацієнта  титановий  тазовий суглоб.  Та  попри  зусилля  медиків  та молитви  рідних,  герой  Небесної  сотні помер. 12 березня його виснажене серце зупинилося.

Похорон відбувся 15 березня в Чернівцях.

Сімейний стан: Залишились дружина Тетяна та двоє дітей – Юрій та Богдан.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

21 листопада 2014 — звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності.

Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно).

27 березня 2014 року, рішенням сесії Чернівецької міської ради, Василю Аксенину присвоєно звання почесний громадянин Чернівців. Також вулицю Фрунзе перейменували на вулицю Василя Аксенина.

У квітні 2016-го в Чернівцях відкрито меморіальну дошку честі Василя Аксенина.

Загиблий Герой Небесної Сотні Бороновський Сергій Васильович

Дата та місце народження: 30 листопада 1969 року у м. Мінськ, Білорусь.

Дата та місце загибелі: 19 березня 2015 року.

Діяльність: зварювальник на Черленівському цегельному заводі.

Обставини загибелі. 22 лютого Сергій Бороновський був поранений в око, а 8 березня під час сутичок в Києві отримав поранення в ногу. Він помер 19 березня 2015 року.

Сімейний стан: Залишились дружина та двоє дітей.

Старший прапорщик Пелехатий В'ячеслав Максимович

Старший прапорщик Пелехатий В'ячеслав Максимович

Дата та місце народження: 5 червня 1974 р., с. Ярівка, Хотинський район, Чернівецька область.

Дата та місце смерті: 10 червня 2014 року, Харків.

Звання: Старший прапорщик.

Посада: Технік роти.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: 9 червня 2014 р. біля Слов'янська потрапив у пастку — розтяжку на стежці. Був доправлений до Харківського військового шпиталю. Медики боролися за його життя всю ніч, проте о 9.00  ранку 10 червня 2014 року військовий помер.

Сімейний стан: Залишились батьки, дружина Марина Дмитрівна та двоє маленьких синів – Максим та Вадим.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Відзнаки Міністерства оборони України — медалі «15 років Збройним Силам України», «За сумлінну службу» II ст., «За сумлінну службу» III ст.

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

Старший лейтенант Файфура Владислав Омельянович

Старший лейтенант Файфура Владислав Омельянович

Дата та місце народження: 10 жовтня 1982 р., м. Чернівці.

Дата та місце загибелі: 17 червня 2014 р., м. Щастя, Луганська область.

Діяльність: З 2004 року служив у військових частинах міста Хмельницький та смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, служив на посаді заступника командира роти охорони по роботі з особовим складом. В Делятині познайомився з майбутньою дружиною. За деякий час залишив військову службу і був звільнений в запас. Працював у службі охорони в Делятині.

Звання: Старший лейтенант.

Посада: Заступник командира роти по роботі з особовим складом.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Вранці 17 червня 2014 року резервна група десантників разом зі старшим лейтенантом Файфурою виїхала в напрямку селища Металіст, що на північній околиці Луганська, для надання допомоги бійцям добровольчого батальйону «Айдар», які вели бій з терористами в районі гольф-клубу (с. Привітне). У бойовому зіткненні з терористами, які підбили бронетранспортер із засідки з гранатомету, загинули 9 десантників. Разом з Владиславом загинули старший прапорщик В'ячеслав Пелехатий,  сержант Віктор Мігован, молодший сержант Ігор Крисоватий, старший солдат Віктор Піцул, солдат Максим Доник, солдат Юрій Мізунський, солдат Ілля Валявський, солдат Ілля Леонтій та молодший сержант Володимир Якобчук.

Сімейний стан: Залишились мати, дружина Надія Романівна та син Дмитро.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 631/2014 від 2 серпня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

Нагороджений почесною відзнакою «Командира 80 ОДШБр» (посмертно).

3 листопада 2014 року на території військового містечка в смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області на Стелі Героїв встановлено меморіальну дошку на честь Владислава Файфури.

14 грудня 2016 року у місті Чернівці на фасаді будівлі ЗОШ № 11 (вулиця Південно-Кільцева, 7Б), де навчався Владислав Файфура, йому відкрито меморіальну дошку.

Сержант Мігован Віктор Миколайович

Дата та місце народження: 20 липня 1991 року, місто Чернівці.

Дата та місце загибелі: 17 червня 2014 року, місто Щастя, Луганська область.

Діяльність: працював у майстерні з ремонту комп'ютерів. Студент 3-го курсу Національного університету «Львівська політехніка», в якому навчався до мобілізації, вже планував відкрити власну справу, що пов'язана з комп'ютерними технологіями.

Звання: Сержант.

Посада: Технік роти.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Вранці 17 червня 2014 року резервна група десантників разом з сержантом Мігованом виїхала в напрямку селища Металіст, що на північній околиці Луганська, для надання допомоги бійцям добровольчого батальйону «Айдар», які вели бій з терористами в районі гольф-клубу (с. Привітне). У бойовому зіткненні з терористами, які підбили бронетранспортер із засідки з гранатомету, загинули 9 десантників. Разом з Віктором загинули старший прапорщик В'ячеслав Пелехатий, старший лейтенант Владислав Файфура, молодший сержант Ігор Крисоватий, старший солдат Віктор Піцул, солдат Максим Доник, солдат Юрій Мізунський, солдат Ілля Валявський, солдат Ілля Леонтій та молодший сержант Володимир Якобчук.

Сімейний стан: Залишились батьки – Оксана Ананіївна та Микола Володимирович, сестра Діана.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

України № 631/2014 від 2 серпня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

14 грудня 2016 року у місті Чернівці на фасаді будівлі ЗОШ № 24 (вулиця Фізкультурна, 5), де навчався Віктор Мігован, йому відкрито меморіальну дошку.

 

Молодший сержант Крисоватий Ігор Іванович

Молодший сержант Крисоватий Ігор Іванович

Дата та місце народження: 2 лютого 1992 року, місто Чернівці.

Дата та місце загибелі: 17 червня 2014 року, місто Щастя, Луганська область.

Діяльність: працював у будівельній фірмі.

Звання: Молодший сержант.

Посада: Головний сержант-командир відділення.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Вранці 17 червня 2014 року резервна група десантників разом з молодшим сержантом Крисоватим виїхала в напрямку селища Металіст, що на північній околиці Луганська, для надання допомоги бійцям добровольчого батальйону «Айдар», які вели бій з терористами в районі гольф-клубу (с. Привітне). У бойовому зіткненні з терористами, які підбили бронетранспортер із засідки з гранатомету, загинули 9 десантників. Разом з Віктором загинули старший прапорщик В'ячеслав Пелехатий, старший лейтенант Владислав Файфура, сержант Віктор Мігован, старший солдат Віктор Піцул, солдат Максим Доник, солдат Юрій Мізунський, солдат Ілля Валявський, солдат Ілля Леонтій та молодший сержант Володимир Якобчук.

Сімейний стан: Залишились мати ОленаТодорівна, сестри та брати.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 631/2014 від 2 серпня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

22 грудня 2014 року в селі Карапчів Вижницького району на фасаді будівлі Карапчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів (вулиця Центральна, 28), де навчався Ігор Крисоватий, йому відкрито меморіальну дошку.

У травні 2015 року у селі Бабин Вижницького району в Бабинській ЗОШ І-ІІ ст. Карапчівської сільської ради відкрито меморіальну дошку на честь колишнього учня Ігора Крисоватого, а також Карапчівською громадою започатковано футбольний турнір імені Ігора Крисуватого.

У вересні 2015 року Виконком Карапчівської сільської ради прийняв рішення про присвоєння одній з вулиць села Карапчів імені Героя Ігоря Крисоватого.

У червні 2017 року в центрі села Карапчів біля пам'ятника Героям-Захисникам Другої світової війни урочисто відкрили пам'ятний знак загиблому в АТО Ігорю Крисоватому.

18-19 лютого 2017 року в місті Чернівці на базі спортивного залу Буковинського державного медуніверситету відбувся чемпіонат області з пауерліфтингу серед дорослих, ветеранів, юнаків та дівчат, юніорів та юніорок. Чемпіонат було присвячено пам'яті чотирьох спортсменів Федерації пауерліфтингу Чернівецької області, які загинули в зоні АТО, — це Ігор Крисоватий, Леонід Дергач, Віктор Піцул та Андрій Галай.

Старший солдат Піцул Віктор Петрович

Старший солдат Піцул Віктор Петрович

Дата та місце народження: 22 червня 1990 року, місто Чернівці.

Дата та місце загибелі: 17 червня 2014 року, місто Щастя, Луганська область.

Діяльність: працював електриком у комунальному підприємстві «Чернівціміськліфт» міста Чернівці. Займався пауерліфтингом, мав 1-й спортивний розряд. Мріяв стати інженером-конструктором.

Звання: Старший солдат.

Посада: Стрілець-помічник гранатометника.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада.

Обставини загибелі: Вранці 17 червня 2014 року резервна група десантників разом зі старшим солдатом Піцулом виїхала в напрямку селища Металіст, що на північній околиці Луганська, для надання допомоги бійцям добровольчого батальйону «Айдар», які вели бій з терористами в районі гольф-клубу (с. Привітне). У бойовому зіткненні з терористами, які підбили бронетранспортер із засідки з гранатомету, загинули 9 десантників. Разом з Віктором загинули старший прапорщик В'ячеслав Пелехатий, старший лейтенант Владислав Файфура, сержант Віктор Мігован, молодший сержант Ігор Крисоватий, солдат Максим Доник, солдат Юрій Мізунський, солдат Ілля Валявський, солдат Ілля Леонтій та молодший сержант Володимир Якобчук.

Сімейний стан: Залишились батьки – Петро Даріонович та Світлана Пилипівна, молодший брат Владислав.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 631/2014 від 2 серпня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

14 грудня 2016 року у місті Чернівці на фасаді будівлі Чернівецького багатопрофільного ліцею № 4 (колишня 18 школа, вулиця Небесної Сотні 18А), де навчався Віктор Піцул, йому відкрито меморіальну дошку.

18-19 лютого 2017 року в місті Чернівці на базі спортивного залу Буковинського державного медуніверситету відбувся чемпіонат області з пауерліфтингу серед дорослих, ветеранів, юнаків та дівчат, юніорів та юніорок. Чемпіонат було присвячено пам'яті чотирьох спортсменів Федерації пауерліфтингу Чернівецької області, які загинули в зоні АТО, — це Віктор Піцул, Ігор Крисоватий, Леонід Дергач та Андрій Галай.

Солдат Мізунський Юрій Іванович

Солдат Мізунський Юрій Іванович

Дата та місце народження: 18 березня 1988 року, місто Чернівці.

Дата та місце загибелі: 17 червня 2014 року, місто Щастя, Луганська область.

Діяльність: працював на приватному підприємстві, що спеціалізувалося на будівництві.

Звання: Солдат.

Посада: Гранатометник.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України .

Обставини загибелі: Вранці 17 червня 2014 року резервна група десантників разом зі старшим солдатом Мізунським виїхала в напрямку селища Металіст, що на північній околиці Луганська, для надання допомоги бійцям добровольчого батальйону «Айдар», які вели бій з терористами в районі гольф-клубу (с. Привітне). У бойовому зіткненні з терористами, які підбили бронетранспортер із засідки з гранатомету, загинули 9 десантників. Разом з Віктором загинули старший прапорщик В'ячеслав Пелехатий, старший лейтенант Владислав Файфура, сержант Віктор Мігован, молодший сержант Ігор Крисоватий, старший солдат Віктор Піцул, солдат Максим Доник, солдат Ілля Валявський, солдат Ілля Леонтій та молодший сержант Володимир Якобчук.

Сімейний стан: Залишились батьки.

Місце поховання: місто Чернівці, Садгірське кладовище.

Указом Президента України № 631/2014 від 2 серпня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Україния», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

Солдат Доник Максим Вікторович

Солдат Доник Максим Вікторович

Дата та місце народження: 2 березня 1988 року, місто Чернівці.

Дата та місце загибелі: 17 червня 2014 року, місто Щастя, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Медичний брат.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Вранці 17 червня 2014 року резервна група десантників разом зі старшим солдатом Доником виїхала в напрямку селища Металіст, що на північній околиці Луганська, для надання допомоги бійцям добровольчого батальйону «Айдар», які вели бій з терористами в районі гольф-клубу (с. Привітне). У бойовому зіткненні з терористами, які підбили бронетранспортер із засідки з гранатомету, загинули 9 десантників. Разом з Віктором загинули старший прапорщик В'ячеслав Пелехатий, старший лейтенант Владислав Файфура, сержант Віктор Мігован, молодший сержант Ігор Крисоватий, старший солдат Віктор Піцул, солдат Юрій Мізунський, солдат Ілля Валявський, солдат Ілля Леонтій та молодший сержант Володимир Якобчук.

Сімейний стан: Залишились батьки, дружина Любов та син Артем.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 631/2014 від 2 серпня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

Солдат Валявський Ілля Васильович

Дата та місце народження: 28 липня 1978 року, село Михальча, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 17 червня 2014 року, місто Щастя, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Водій.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Вранці 17 червня 2014 року резервна група десантників разом зі старшим солдатом Валявським виїхала в напрямку селища Металіст, що на північній околиці Луганська, для надання допомоги бійцям добровольчого батальйону «Айдар», які вели бій з терористами в районі гольф-клубу (с. Привітне). У бойовому зіткненні з терористами, які підбили бронетранспортер із засідки з гранатомету, загинули 9 десантників. Разом з Віктором загинули старший прапорщик В'ячеслав Пелехатий, старший лейтенант Владислав Файфура, сержант Віктор Мігован, молодший сержант Ігор Крисоватий, старший солдат Віктор Піцул, солдат Юрій Мізунський, солдат Максим Доник, солдат Ілля Леонтій та молодший сержант Володимир Якобчук.

Сімейний стан: залишились батьки, брат і сестра, дружина Марія Дмитрівна та син Павло.

Місце поховання: село Михальча, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 631/2014 від 2 серпня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Солдат Леонтій Ілля Корнелович

Дата та місце народження: 28 липня 1975 року, село Чудей, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 17 червня 2014 року, місто Щастя, Луганська область.

Звання: Солдат.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Вранці 17 червня 2014 року резервна група десантників разом зі старшим солдатом Леонтієм виїхала в напрямку селища Металіст, що на північній околиці Луганська, для надання допомоги бійцям добровольчого батальйону «Айдар», які вели бій з терористами в районі гольф-клубу (с. Привітне). У бойовому зіткненні з терористами, які підбили бронетранспортер із засідки з гранатомету, загинули 9 десантників. Разом з Віктором загинули старший прапорщик В'ячеслав Пелехатий, старший лейтенант Владислав Файфура, сержант Віктор Мігован, молодший сержант Ігор Крисоватий, старший солдат Віктор Піцул, солдат Юрій Мізунський, солдат Максим Доник, солдат Ілля Валявський та молодший сержант Володимир Якобчук.

Сімейний стан: залишилися батьки, сестри, дружина, донька Кристина та троє синів - Мар'ян, Назар та Михайло.

Місце поховання: село Давидівка, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 631/2014 від 2 серпня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Солдат Боднар Петро Степанович

Дата та місце народження: 10 липня 1976 року, село Панка, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 28 червня 2014 року, село Селезнівка, Слов'янський район, Донецька область.

Діяльність: Працював на Сторожинецькому держспецлісгоспі агропромислового комплексу. Здобув середню спеціальну освіту за фахом механіка. Після строкової військової служби повернувся до лісгоспу, де працював понад 10 років. Разом із братом, за пропозицією художника Анатолія Гайдамаки, долучався до побудови храму Святителя Миколи Чудотворця в селі Малоріченське у Криму .Працював закордоном.

Звання: Солдат.

Посада: Старший навідник.

Підрозділ: 95-а окрема аеромобільна бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 28 червня 2014 р. під час мінометного обстрілу бойовиками блокпосту №8 під Слов'янськом в районі с. Селезнівка, Слов'янський район, Донецька область.

Сімейний стан: залишились батьки, сестри та брати,  дружина Юлія Іванівна та донька Анастасія.

Місце поховання: село Панка, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

У місті Сторожинець на пам'ятній дошці Героям Підгір'я, що біля нового пам'ятника Т. Г. Шевченку, розміщено портрет Петра Боднара.

4 травня 2016 у селі Панка на фасаді навчально-виховного комплексу встановлено меморіальну дошку на честь випускника школи.

6 жовтня 2017 у Слов'янську, на місці загибелі трьох десантників 95-ї бригади в районі БЗС встановлено пам'ятний знак.

Старшина Шершень Андрій Олексійович

Дата та місце народження: 22 серпня 1981 року, село Стара Жадова, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 29 липня 2014 року, село Латишеве, Шахтарський район, Донецька область.

Звання: Старшина.

Посада: Заступник командира групи.

Підрозділ: 3-й окремий полк спеціального призначення.

Обставини загибелі: Загинув 29 липня 2014 р. під час виконання бойового завдання в складі розвідгрупи з рятування пілотів збитих літаків СУ-25 (04 «синій» та 33 «синій») в с. Латишеве, Шахтарський район, Донецька область.

Сімейний стан: залишились дружина та син.

Місце поховання: місто Кіровоград, Ровенське кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням виконкому Кіровоградської ради від 26 серпня 2014 р. нагороджений відзнакою «За заслуги 2 ступеня» (посмертно).

 

Старший сержант Філіпчук Ігор Венедиктович

Дата та місце народження: 31 травня 1977 року, село Грушівці, Кельменецький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 8 липня 2014 року, село Стукалова Балка, Слов'яносербський район, Луганська область.

Звання: Старший сержант.

Посада: Водій.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 8 липня 2014 р. під час мінометного обстрілу блокпоста в районі селища Стукалова Балка під Луганськом.

Сімейний стан: залишились батьки, дружина Тетяна Венедиктівна, донька Олена та син Давид.  

Місце поховання: село Грушівці, Кельменецький район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Старший солдат Шудравий Андрій Степанович

Дата та місце народження: 15 вересня 1989 року, місто Яремче, Івано-Франківська область.

Дата та місце загибелі: 13 липня 2014 р., місто Луганськ.

Звання: Старший солдат.

Посада: Стрілець-помічник гранaтометника.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: У селищі Металіст під Луганськом, під час виконання чергового бойового завдання БТР, у якому знаходився військовий, підірвався на міні. Медики намагалися врятувати його та травми були несумісні із життям. Андрій Шудравий помер у гелікоптері, яким його транспортували до лікарні.

Сімейний стан: залишилась дружина Олена Віталіївна та син Дмитро.

Місце поховання: місто Яремче, Івано-Франківська область.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі»,  нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

29 травня 2015 року на приміщенні Яремчанської ЗОШ №1 урочисто відкрили та посвятили меморіальну дошку на честь Андрія Шудравого.

 

Старший сержант Василишин Андрій Дмитрович

Старший сержант Василишин Андрій Дмитрович

Дата та місце народження: 27 липня 1984 року, село Дорошівці, Заставнівський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 20 липня 2014 року, Луганський аеропорт.

Діяльність: охоронна фірма «Тигр».

Звання: Старший сержант.

Посада: Головний сержант взводу.

Підрозділ: 8-й окремий полк спеціального призначення.

Обставини загибелі: Загинув 20 липня 2014 р. під час мінометного обстрілу в районі аеропорту Луганська - місті Олександрівськ, Артемівський район, Луганська область. Разом з Андрієм загинув старший солдат Павло Ільчук.

Сімейний стан: залишились матір Марія Василівна, сестра.

Місце поховання: село Дорошівці, Заставнівський район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Солдат Галай Андрій Миколайович

Дата та місце народження: 10 грудня 1993 року, село Вікно, Городенківський район, Івано-Франківська область.

Дата та місце загибелі: 20 липня 2014 року, смт. Георгіївка, Лутугинський район, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Кулеметник.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 20 липня 2014 р. в бою під Луганськом, прориваючи вороже кільце біля аеропорту. Разом з Андрієм загинув сержант Олександр Чигрин. Взявши вогонь на себе, військовий надав можливість вивести більше як 50 десантників, в яких вже не було медикаментів.

Сімейний стан: залишилися батьки – Микола Миколайович і Світлана Михайлівна, та сестра Любов.

Місце поховання: село Вікно, Городенківський район, Івано-Франківська область.

Указом Президента України № 708/2014 від 8 вересня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Сержант Чигрин Олександр Іванович

Сержант Чигрин Олександр Іванович

Дата та місце народження: 2 вересня 1993 року, село Усть-Путила, Путильський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 20 липня 2014 року, смт. Георгіївка, Лутугинський район, Луганська область.

Звання: Сержант.

Посада: Командир відділення.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

 

Обставини загибелі: Загинув 20 липня 2014 р. в бою під Луганськом, прориваючи вороже кільце біля аеропорту. Разом з Олександром загинув солдат Андрій Галай.

Сімейний стан: залишились батьки – Іван Омельянович та Любов Юріївна, сестра Мар'яна та брат Вадим.

Місце поховання: с. Усть-Путила, Путильський район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 708/2014 від 8 вересня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Солдат Лейба Павло Радович

Солдат Лейба Павло Радович

Дата та місце народження: 9 серпня 1995 р., с. Банилів-Підгірний, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 24 липня 2014 року, місто Лисичанськ, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Навідник.

Підрозділ: 24-а окрема механізована бригад Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 24 липня 2014 р. від вогнепального кульового поранення голови під Лисичанськом. Разом з Павлом загинув майор медичної служби Сергій Рокіцький.

Сімейний стан: Залишилась сестра Вікторія Радівна.

Місце поховання: смт. Берегомет, Вижницький район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 26/2015 від 22 січня 2015 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Солдат Василаш Ілля Євгенович

Солдат Василаш Ілля Євгенович

Дата та місце народження: 2 серпня 1959 року, село Горбівці, Глибоцький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 27 липня 2014 року, місто Лутугине, Луганська область

Звання: Солдат.

Посада: Стрілець-помічник гранатометника.

Підрозділ: 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар».

Обставини загибелі: Загинув 27 липня 2014 р. під час бою на залізно-дорожному переїзді в м. Лутугине, Луганська область.

Пройшов війну в Афганістані та Революцію Гідності.

Сімейний стан: залишилися батько, сестра, брат, дружина та троє дітей, котрі мешкають у місті Новодністровськ. Після загибелі батька, на Донбас поїхав захищати Україну його старший син Володимир. Загін бійців «Айдару» потрапив у засідку і зазнав значних втрат. Серед загиблих був й Ілля Василаш. До свого 55-річчя Ілля Василаш не дожив 5 днів. Протягом доби підрозділи батальйону «Айдар» брали участь у трьох різних операціях під Луганськом — Лутугине, Успенка та Георгіївка. В кожній із груп були втрати. Всього батальйон втратив тоді загиблими 12 бійців: підполковник Сергій Коврига, старший лейтенант Ігор Римар, старший прапорщик Сергій Шостак, сержант Микола Личак, старший солдат Іван Куліш, солдати Іолчу Алієв, Віталій Бойко, Ілля Василаш, Михайло Вербовий, Олександр Давидчук, Орест Квач, Станіслав Менюк.

Місце поховання: село Горбівці, Глибоцький район, Чернівецька область (фото пам'ятника).

Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Рішенням Глибоцької районної ради Чернівецької області від 10 вересня 2015 року Іллі Євгеновичу Василашу присвоєно звання «Почесний громадянин Глибоччини» (посмертно).

Солдат Чікал Юрій Дмитрович

Солдат Чікал Юрій Дмитрович

Дата та місце народження: 21 лютого 1983 року, село Нові Бросківці, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 31 липня 2014 р., смт. Георгіївка, Лутугинський район, Луганська область.

Діяльність: вчитель географії у загальноосвітньої школи села Нові Бросківці.

Звання: Солдат.

Посада: Стрілець.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 31 липня 2014 року у селі Георгіївка Луганської області в результаті отримання осколкових поранень тіла та вибухової травми під час виконання бойового завдання.

Сімейний стан: Залишились батьки, дідусь та бабуся.

Місце поховання: село Нові Бросківці, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Старший солдат Бабюк Віктор Ярославович

Старший солдат Бабюк Віктор Ярославович

Дата та місце народження: 24 квітня 1984 року, місто Братськ, Іркутська область, РРФСР

Дата та місце загибелі: 31 липня 2014 року, місто Шахтарськ, Донецька область.

Діяльність: працював столяром на одній із фірм міста Чернівці, що виготовляють меблі.

Звання: Старший солдат.

Посада: Старший розвідник.

Підрозділ: 95-а окрема аеромобільна бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 31 липня 2014 р. під Шахтарськом під час обстрілу терористами.

Сімейний стан: залишилися дружина Оксана Петрівна, син та донька – Віктор і Вікторія, батьки та семеро братів та сестер.

Місце поховання: село Ошихліби, Кіцманський район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Солдат Заєць Олександр Юрійович

Дата та місце народження: 28 жовтня 1993 року, село Селятин, Путильський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 7 серпня 2014 року, село Маринівка, Шахтарський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Курсант.

Підрозділ: Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів.

Обставини загибелі: Загинув 7 серпня 2014 р. під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії.

Сімейний стан: залишились батьки – Юрій Васильовч і Валентина Петрівна -  та брат.

Місце поховання: село Селятин, Путильський район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 651/2014 від 14 серпня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Сержант Паламар Олександр Олександрович

Дата та місце народження: 15 вересня 1991 року,  смт. Кельменці, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 7 серпня 2014 року, село Степанівка, Костянтинівський район, Донецька область

Посада: Командир відділення-командир машини ПВЗ.

Підрозділ: 24-а окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 7 серпня 2014 р. під час виконання бойового завдання (отримання кульового поранення в голову та вибухової травми) поблизу села Степанівка, Костянтинівський район, Донецька область.

Сімейний стан: залишились батьки – Олександр Васильович та Наталія Василівна - та сестра.

Місце поховання: смт. Кельменці, Чернівецька область.

Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Старший солдат Лук'янюк Костянтин Костянтинович

Дата та місце народження: 26 листопада 1993 року, село Карапчів, Глибоцький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 17 серпня 2014 року, місто Лутугине, Луганська область.

Звання: Старший солдат.

Посада: Старший навідник.

Підрозділ: 24-а окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 17 серпня 2014 р. під час виконання бойового завдання, внаслідок артилерійського обстрілу бойової позиції підрозділу поблизу м. Лутугине Луганської області.

Сімейний стан: залишились мати Олена Іллівна, сестра Олена та бабуся.

Місце поховання: с. Карапчів, Глибоцький район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Капітан Петрищук Олександр Вікторович

Капітан Петрищук Олександр Вікторович

Дата та місце народження: 27 лютого 1987 року, місто Чернівці.

Дата та місце загибелі: 24 червня 2014 року, село Красноармійське, Слов'янський район, Донецька область.

Діяльність: працював на оперативно-технічних посадах в підрозділі «Альфа» Служби безпеки України.

Звання: Капітан (посмертно).

Підрозділ: Центр спеціальних операцій «А».

Обставини загибелі: Загинув 24 червня 2014 р. близько 17:15 під Слов'янськом в районі c. Красноармійське, Слов'янський район, Донецька область у збитому військовому гелікоптері Мі-8МТ («63 жовтий»), який повертався з блокпоста з фахівцями, що встановлювали апаратуру з метою організації моніторингу простору, фіксації фактів порушення перемир'я в зоні проведення АТО.

Сімейний стан: Залишилися батьки та молодша сестра.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави

Указом Президента України № 640/2014 від 8 серпня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

24 червня 2015 біля гори Карачун на місці падіння збитого терористами гелікоптеру Мі-8МТ встановили пам'ятний знак дев'ятьом загиблим захисникам.

У жовтні 2015 в Національній академії СБУ відкрито пам'ятний знак одинадцятьом загиблим співробітникам спецслужби, на якому викарбуване ім'я Олександра Петрищука.

24 травня 2017 у Чернівцях на фасаді будівлі ЗОШ № 27 відкрито меморіальну дошку на честь Олександра Петрищука.

 

Солдат Побережник Сергій Анатолійович

Дата та місце народження: 21 серпня 1982 року, місто Хотин, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 13 жовтня 2014 року, село Трьохізбенка, Новоайдарський район, Луганська область.

Діяльність: працював начальником відділу персоналу Чернівецької митниці Міндоходів.

Звання: Солдат.

Підрозділ: 24-а окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 13 жовтня 2014 р. поблизу села Трьохізбенка (Луганська область) наштовхнувшись на встановлені диверсійно-розвідувальними групами розтяжки з гранатами.

Сімейний стан: залишилася дружина Світлана Василівна та двоє дітей – Марина і Макар.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 26/2015 від 22 січня 2015 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

Старший сержант Альошин Андрій Володимирович

Дата та місце народження: 11 липня 1978 року, місто Стрий, Львівська область.

Дата та місце загибелі: 13 липня 2014 року, місто Лутугине, Луганська область.

Звання: Старший сержант.

Посада: Командир міномету.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада  Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 13 липня 2014 р. в бою під Луганськом. Колона військової техніки потрапила у засідку диверсійної групи на повороті з Лутугине на луганський аеропорт та була обстріляна з протитанкової зброї. Разом з Андрієм загинули старший сержант Олександр Колотило, сержант Іван Діяконюк та солдат Павло Коноплев.

Сімейний стан: залишились батьки, сестра, дружина Юлія Іванівна та син Назар.

Місце поховання: місто Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 708/2014 від 8 вересня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

У жовтні 2015 року на будинку, де він проживав у Чернівцях, відкрито меморіальну дошку на честь пам'яті.

 

Солдат Конопльов Павло Костянтинович

Дата та місце народження: 15 січня 1984 року, місто Чернівці.

Дата та місце загибелі: 13 липня 2014 року, місто Лутугине, Луганська область.

Звання: Солдат.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 13 липня 2014 р. в бою під Луганськом. Колона військової техніки потрапила у засідку диверсійної групи на повороті з Лутугине на луганський аеропорт та була обстріляна з протитанкової зброї. Разом з Павлом загинули старший сержант Олександр Колотило, сержант Іван Діяконюк та старший сержант Андрій Альошин.

Сімейний стан: залишилися батько, старша сестра та дві племінниці.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 708/2014 від 8 вересня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Нагороджений почесною відзнакою «Командира 80 ОДШБр» (посмертно).

Солдат Вербицький Олексій Романович

Дата та місце народження: 18 червня 1967 року, місто Рибинськ, Ярославська область, РРФСР.

Дата та місце загибелі: 1 листопада 2014 року, місто Бердянськ, Запорізька область.

Діяльність: усе життя працював водієм, останніми роками — в обласному центрі реабілітації тяжкохворих дітей.

Звання: Солдат.

Посада: Водій.

Підрозділ: 8-й батальйон територіальної оборони.

Обставини загибелі: Загинув 1 листопада 2014 р. ДТП під Бердянськом, коли повертався на військовому УАЗі з ремонту.

Сімейний стан: залишились дружина Тетяна Василівна та донька Альона.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

Лейтенант Редькин Віктор Миколайович

Дата та місце народження: 11 січня 1977 року, місто Красний Луч, Луганська область.

Дата та місце загибелі: 1 листопада 2014 року, село Кримське, Новоайдарський район, Луганська область.

Діяльність: обіймав посади командира взводу та роти Івано-Франківського 24-го окремого батальйону (в/ч 1241).

Звання: Лейтенант (посмертно).

Посада: Командир роти.

Підрозділ: Івано-Франківський полк, Західне ОТО НГУ.

Воїн-миротворець - у 2003 – 2004 роках у військовому званні прапорщика виконував миротворчу місію у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України міжнародних поліцейських сил Місії ООН у справах Косово (UNMIK) на посаді патрульного, нагороджений медаллю ООН «На службі миру».

Обставини загибелі: Загинув зранку 1 листопада 2014 р. під час обстрілу бойовиками села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області з РСЗВ БМ-21 «Град». Перебував у розвалинах будинку, коли в нього влучила ракета.

Сімейний стан: залишились дружина Оксана Петрівна та донька Каріна.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 109/2015 від 26 лютого 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

У листопаді 2015-го в Івано-Франківській в/ч НГУ відкрито пам'ятну дошку командиру 1-ї патрульної роти лейтенанту Віктору Редькіну.

15 грудня 2016 року вiдкрили мeморіальну дoшку лейтeнанту Віктору Редькіну на будинку, де військовий проживав з родиною.

Солдат Кушнір Юрій Іванович

Дата та місце народження: 6 травня 1978 року, село Каплівка, Хотинський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 18 січня 2015 року, Донецький аеропорт.

Діяльність:

Звання: Солдат.

Посада: Навідник.

Підрозділ: 9-а рота, 3-й батальйон, 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Воїн-миротворець - рік служив в Африці — у складі миротворчої місії в Сьєрра-Леоне.

Обставини загибелі: 18 січня 2015 р. отримав важке поранення у голову від вибуху міни в бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. Юрію надали першу медичну допомогу, однак від отриманих поранень він помер дорогою до лікарні.

Сімейний стан: залишилися мати, брати і сестри,  дружина та донька Каріна.

Місце поховання: село Каплівка, Хотинський район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Старший солдат Гарбуз Олександр Валентинович

Старший солдат Гарбуз Олександр Валентинович

Дата та місце народження: 10 серпня 1987 року, село Путрине, Кельменецький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 22 січня 2015 року, місто Авдіївка, Донецька область.

Звання: Старший солдат.

Посада: Кулеметник.

Підрозділ: 25-а окрема повітряно-десантна бригад Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 22 січня 2015 р. у бою поблизу міста Авдіївка районі аеропорту Донецька.

Сімейний стан: залишилися двоє синів та  донька Софія.

Місце поховання: село Анадоли, Хотинський район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Старший лейтенант Петихачний Леонід Михайлович

Старший лейтенант Петихачний Леонід Михайлович

Дата та місце народження: 16 лютого 1978 року, місто Чернівці.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 року, село Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область.

Діяльність: працював у компанії «Укргазмережі», торував трудовий шлях від інспектора до начальника юридичного відділу підприємства; у 2010 році пройшов кваліфікаційну комісію та отримав ліцензію на адвокатську діяльність.

Звання: Старший лейтенант резерву.

Посада: Офіцер взводу інструкторів.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас».

Обставини загибелі: Ранком 29-го серпня 2014 р., під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла, їхав у кузові машини КРАЗ у складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі із села Многопілля до села Червоносільське. Був убитий кулеметною чергою. Загинув у КРАЗі разом з Браво та Енеєм. 3-го вересня тіло Броні разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі було привезено до Дніпровського моргу. 16 жовтня 2014 року тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі Дніпра, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК та перепохований 29 січня 2015 року у Чернівцях.

Сімейний стан: залишилися дружина Валентина Миколаївна, доньки Катерина та Олександра, син Олексій.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

Дата та місце народження: 16 лютого 1978 року, місто Чернівці.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 року, село Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область.

Діяльність: працював у компанії «Укргазмережі», торував трудовий шлях від інспектора до начальника юридичного відділу підприємства; у 2010 році пройшов кваліфікаційну комісію та отримав ліцензію на адвокатську діяльність.

Звання: Старший лейтенант резерву.

Посада: Офіцер взводу інструкторів.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас».

Обставини загибелі: Ранком 29-го серпня 2014 р., під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла, їхав у кузові машини КРАЗ у складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі із села Многопілля до села Червоносільське. Був убитий кулеметною чергою. Загинув у КРАЗі разом з Браво та Енеєм. 3-го вересня тіло Броні разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі було привезено до Дніпровського моргу. 16 жовтня 2014 року тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі Дніпра, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК та перепохований 29 січня 2015 року у Чернівцях.

Сімейний стан: залишилися дружина Валентина Миколаївна, доньки Катерина та Олександра, син Олексій.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

Солдат Руснак Дмитро Григорович

Солдат Руснак Дмитро Григорович

Дата та місце народження: 30 вересня 1993 року, місто Чернівці.

Дата та місце загибелі: 9 лютого 2015 року, село Світличне, Попаснянський район, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Навідник.

Підрозділ: 24-а окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 9 лютого 2015 р. близько 20-ї години під час артилерійського обстрілу 34-го блокпосту поблизу села Світличне Нижнянської селищної ради (Попаснянський район Луганська область).

Сімейний стан: залишилися сестра Катерина, тітка Ірина, двоюрідний брат Ярослав та батько.

Місце поховання: місто Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

14 грудня 2016-го у військово-спортивному ліцеї Чернівців відкрили меморіальну дошку Дмитру Руснаку.

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців»  (посмертно).

Лейтенант медичної служби Трепко Владислав Віталійович

Лейтенант медичної служби Трепко Владислав Віталійович

Дата та місце народження: 6 червня 1986 року, місто Чернівці.

Дата та місце загибелі: 12 лютого 2015 року. місто Дебальцеве, Донецька область.

Діяльність: навчався у ДВНЗ «Буковинський державний медичний університет», працював лікарем-інтерном у хірургічному відділенні обласної лікарні, в травні 2014 року йому було присвоєно військове звання «лейтенант медичної служби». Закінчив інтернатуру за спеціальністю «хірургія» та вступив до магістратури.

Звання: Лейтенант медичної служби.

Посада: Ординатор операційно-перев'язочного відділення.

Підрозділ: 30-а окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув у ніч на 12 лютого 2015 р. під час артилерійського обстрілу в районі Дебальцеве, коли намагався вивезти поранених.

Сімейний стан: залишилися батьки, брати, сестра, цивільна дружина Юлія та донька Вікторія, яка народилася після загибелі батька, 21 жовтня 2015 року.

Місце поховання: місто. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави (фото пам'ятника).

Указом Президента України № 108/2015 від 26 лютого 2015 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Указом № 1 від 4 червня 2015 року нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

У чернівецькій школі № 28 відкрили меморіальну дошку випускнику цієї школи Владиславові Трепку. У цій школі працюють батьки Героя, вчаться двоє його племінників.

У Чернівцях вулицю Боярка перейменували на честь Владислава Трепка.

Старший сержант резерву Буравчиков Олексій Юрійович

Старший сержант резерву Буравчиков Олексій Юрійович

Дата та місце народження: 25 травня 1975 року, місто  Чернівці.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 року, село Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область.

Звання: Старший сержант резерву.

Посада: Командир міномета.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас».

Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу батальйону «Донбас» «зеленим коридором» з с. Многопілля до села Червоносільске. 3-го вересня тіло Ведмідя разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі було привезено до Дніпровського моргу. 16-го жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпра, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК та перепохований 23 лютого

Сімейний стан: залишилися батьки, дружина.

Місце поховання: місто Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

Нагороджений «Іловайським Хрестом» (посмертно).

Старший сержант Колотило Олександр Ілліч

Дата та місце народження: 27 лютого 1979 року, село Банилів, Вижницький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 13 липня 2014 року, місто Лутугине, Луганська область.

Звання: Старший сержант.

Посада: Радіотелеграфіст.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 13 липня 2014 р. в бою під Луганськом. Колона військової техніки потрапила у засідку диверсійної групи на повороті з Лутугине на Луганський аеропорт та була обстріляна з протитанкової зброї. Разом з Олександром загинули старший сержант Андрій Альошин, сержант Іван Діяконюк та солдат Павло Коноплев.

Сімейний стан: Залишились батьки, брат, дружина Олеся Іванівна та дві доньки – Анжеліка та Олександра.

Місце поховання: с. Банилів, Вижницький район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 708/2014 від 8 вересня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

У липні 2016 року у рідному для Олександра селі  Банилів  відкрито пам'ятну дошку чести Олександра Колотила

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

 

Молодший сержант Запара Геннадій Віталійович

Дата та місце народження: 24 жовтня 1972 року, місто Красний Лиман, Донецька область.

Дата та місце загибелі: 19 жовтня 2014 року, село Сміле, Слов'яносербський район, Луганська область.

Звання: Молодший сержант.

Посада: Водій.

Підрозділ: 24-а окрема механізована бригада Збройних Сил України .

Обставини загибелі: Загинув 19 жовтня 2014 р. під час виконання бойового завдання в районі села Сміле, що в Слов'яносербському районі Луганської області - при спробі прорватися до оточеного блокпосту № 32 на трасі «Бахмутка». Певний час вважався зниклим безвісти. Ідентифікований серед похованих невідомих героїв на кладовищі міста Старобільськ у квітні 2015 року Перепохований.

Сімейний стан: Залишились батьки, дружина та дві доньки – Кароліна та Каріна.

Місце поховання: місто Красний Лиман, Донецька область.

838/2014 від 31 жовтня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Сержант Албулеса Олексій Федорович

Дата та місце народження: 04 лютого 1973 року, село Маршинці Новоселицький район Чернівецька область.

Дата та місце смерті: 25 квітня 2015 року, військово-медичний клінічний центр Західного регіону у Львові.

Звання: Сержант.

Обставини смерті: 23 березня 2015 року, через 5 днів після прибуття на Рівненський полігон, був госпіталізований до Рівненського військового госпіталю. Військовослужбовець прибув до лікарні з діагнозом: бронхіальна астма, інфекційно-алергічна форма, персистуючий перебіг важкого ступеня, фаза загострення. Того ж дня з Рівненського військового госпіталю військового перевели у Військово-медичний клінічний центр Західного регіону у Львові. 25 квітня 2015 року там була зафіксована смерть буковинця. Причина смерті: рецидивуюча недостатність лівого шлуночка, набряк легенів, тромбоемболія легеневої артерії.

Сімейний стан: Залишились дружина та два сини.

Місце поховання: с. Маршинці, Новоселицький район, Чернівецька область.

 

Солдат Мельник В'ячеслав Олександрович

Солдат Мельник В'ячеслав Олександрович

Дата та місце народження: 11 грудня 1988 року, село Сєвєрний, Усть-Янський район, Якутія, РРФСР.

Дата та місце загибелі: 20 січня 2015 року, Донецький аеропорт.

Звання: Солдат.

Посада: Зенітник.

Підрозділ: 81-а окрема аеромобільна бригада (122-й окремий аеромобільний батальйон) Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 20 січня 2015 року, обороняючи новий термінал аеропорту Донецька (ДАП) - від крововтрати, численних проникаючих вогнепальних поранень грудної клітини та живота. 20 січня група на 2-х БТР рушила забрати поранених до АД. В умовах щільного туману та за відсутності зв'язку — «глушили» терористи — десантники на БТР-ах потрапили у засідку. Під час бою БТР, в якому В'ячеслав здійснював штурм з іншими військовиками, врізався в будівельні конструкції аеропорту та вибухнув.

Сімейний стан: Залишились батьки - Олександр Петрович та Ірина Петрівна, двоє маленьких дітей – сини Юрій та Артем. У 2014 році напередодні мобілізації загинула дружина В'ячеслава. Батько після загибелі сина пішов воювати (5 батальйон УДА), мама - волонтер.

Місце поховання: село Жолоби, Кременецький район, Тернопільська область.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

«За службу Україні», відзнака голови Тернопільської обласної державної адміністрації (2016).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Сержант Миханюк Василь Миколайович

Дата та місце народження: 20 січня 1968 року, село Рідківці, Новоселицький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 5 травня 2015 року, місто Авдіївка, Донецька область.

Діяльність: працював у правоохоронних органах, згодом – підприємець. Учасник Майдану-2004 та Євромайдану.

Звання: Сержант.

Посада: Стрілець.

Підрозділ: 95-а окрема аеромобільна бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 5 травня 2015 р. поблизу міста Авдіївка під Донецьком підірвавшись на БТРі на фугасі, що був закладений терористами.

Сімейний стан: залишилися мати Ванда Михайлівна та донька Ангеліна.

Місце поховання: село Рідківці, Новоселицький район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Молодший лейтенант Балабоскін Ігор Васильович

Дата та місце народження: 15 березня 1975 року, місто Володимир-Волинський, Волинська область.

Дата та місце загибелі: 4 листопада 2015 року, село Розквіт, Станично-Луганський район, Луганська область.

Діяльність: займався підприємницькою діяльністю.

Звання: Молодший лейтенант.

Посада: Заступник командира батареї по роботі з особовим складом.

Підрозділ: 128-а окрема гірсько-піхотна бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Помер 4 листопада 2015 р. під час несення служби в районі села Розквіт, Станично-Луганський район, Луганська область. Причиною смерті став тромб — відірвався та спричинив зупинку серця.

Сімейний стан: залишилася дружина та двоє синів.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (листопад 2015, посмертно).

22 травня 2018 року на фасаді Володимир-Волинського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3-ліцей» на його честь відкрили меморіальну таблицю.

Солдат Бабух Василь Манолійович

Солдат Бабух Василь Манолійович

Дата та місце народження: 21 січня 1970 року, село Вікно, Заставнівський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 11 травня 2015 року, військова частина, що знаходиться у Львівській області.

Звання: Солдат.

Підрозділ: 24-а окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Помер 11 травня 2015 року під час несення служби від обширного інфаркту у військовій частині, що знаходиться у Львівській області. 16 травня 2015 бійця поховали на кладовищі у рідному селі.

Сімейний стан: залишились батьки, сестра і двоє племінниць.

Місце поховання: село Вікно, Заставнівський район, Чернівецька область.

Солдат Загребельний Степан Ігорович

Дата та місце народження: 3 березня 1989 року, село Коболчин, Сокирянський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 12 червня 2015 року, село Опитне, Ясинуватський район, Донецька область.

Діяльність: працював слюсарем у місцевій агрофірмі ТОВ «Сварог-Буковина».

Звання: Солдат.

Посада: Навідник-оператор.

Підрозділ: 93-я окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 12 червня 2015 р. у районі аеропорту Донецька. Військові їхали з села Водяне до селища Опитне (Ясинуватський район), близько 19.00 їх БТР підірвався на протитанковій міні.

Сімейний стан: залишилися батьки, брат Роман, дружина Віра Борисівна та син Павло.

Місце поховання: село Коболчин, Сокирянський район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

13 жовтня 2015 року на будівлі Коболчинської ЗОШ відкрили меморіальну дошку на честь Степана Загребельного.

Молодший сержант Боднарюк Олександр Васильович

Молодший сержант Боднарюк Олександр Васильович

Дата та місце народження: 14 вересня 1979 року, село Пригородок, Хотинський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 20 січня 2015 р., Донецький аеропорт.

Звання: Молодший сержант.

Посада: Водій.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 20 січня 2015 р. під час ротації у Донецькому аеропорті внаслідок вибуху, перекидання та послідуючого загорання МТЛБ. Олександр відвозив до аеропорту підкріплення, а звідти забирав поранених. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих в червні 2015 року. Похований.

Сімейний стан: залишилися батьки – Василь Олексійович та Ольга Іванівна, дружина та донька Анастасія.

Місце поховання: село Анадоли, Хотинський район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Указом № 16 від 7 травня 2016 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Рішенням сесії Хотинської районної ради від 21 липня 2015 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хотинського району Чернівецької області».

Рядовий Соловій Микола Іванович

Дата та місце народження: 16 лютого 1975 року,  село Юрківці Заставнівського району Чернівецької області

Дата та місце загибелі: 10 липня 2015 року, поблизу Маріуполя, Донецька область.

Підрозділ: 14-а окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув військовий  10 липня 2015 року  поблизу міста Маріуполь під час перестрілки з ворогом, у ході якої також було важко поранено п'ятьох бійців. Похований Героя 15 липня 2015 року в рідному селі.

Сімейний стан: залишилися батьки, брати і сестри,  дружина і двоє дітей – син Роман та донька Любов.

Місце поховання: село Юрківці Заставнівського району Чернівецької області.

 

Солдат Тащук Віталій Степанович

Дата та місце народження: 6 серпня 1974 року, село Стрілецький Кут, Кіцманський район, Чернівецька область.

Дата та місце смерті: 11 липня 2015 року, Харків.

Звання: Солдат.

Підрозділ: 26-а окрема артилерійська бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Помер 11 липня 2015 року близько 18.45 внаслідок різкого погіршення здоров’я під час перевезення для подальшого лікування у реанімобілі, яким військового перевозили з Харкова до Києва.

Сімейний стан: залишилися мати, сестра, дружина та донька.

Місце поховання: село Стрілецький Кут, Кіцманський район, Чернівецька область.

Сержант Діяконюк Іван Васильович

Сержант Діяконюк Іван Васильович

Дата та місце народження: 9 липня 1973 року, село Банилів, Вижницький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 13 липня 2014 року, місто Лутугине, Луганська область.

Звання: Сержант.

Посада: Старший розвідник-далекомірник.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 13 липня 2014 р. в бою під Луганськом. Колона військової техніки потрапила у засідку диверсійної групи на повороті з Лутугине на луганський аеропорт та була обстріляна з протитанкової зброї. Вважався зниклим безвісти.

Сімейний стан: Залишилася дружина Наталія Михайлівна та дві доньки.

Місце поховання: село Банилів, Вижницький район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 708/2014 від 8 вересня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Рішенням Вижницької районної ради від 21 квітня 2016 року Банилівській ЗОШ І-ІІІ ступенів присвоєно ім'я Івана Діяконюка.

Солдат Моренюк Валер’ян Ярославович

Дата та місце народження: 20 червня 1994 року, село Хлівище, Кіцманський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 31 серпня 2014 р., Луганський аеропорт.

Діяльність: Займався в художній школі і був переможцем міжнародних конкурсів малюнків. 2012 року здобув сертифікат переможця на міжнародній виставці образотворчого мистецтва в Арабській Республіці Єгипет.

Звання: Солдат.

Посада: Кулеметник.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України .

Обставини загибелі: Зник безвісти 31 серпня 2014 р. у бою біля аеропорту Луганська. Впізнаний за експертизою ДНК в жовтні 2015 р.

Сімейний стан: Залишилася батьки – Ярослав Петрович та Алла Антонівна, сестра Роксолана.

Місце поховання: село Хлівище, Кіцманський район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Солдат Ситніков Вадим Юрійович

Солдат Ситніков Вадим Юрійович

Дата та місце народження: 30 листопада 1970 року, місто Чернівці.

Дата та місце загибелі: 14 липня 2015 року, село Сизе, Станично-Луганський район, Луганська область.

Діяльність: Грав у театрі «Ватра» при Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича. В одній із вистав зіграв роль Кобзаря. Дуже любив вірші Тараса Шевченка, багато знав напам'ять. Працював в АТ «Розма», торговий агент, організував приватний бізнес. Працював на підприємстві з виготовлення та продажу блоків із пінопласту

Звання: Солдат.

Підрозділ: 534-й окремий інженерно-саперний батальйон (128-а окрема гірсько-піхотна бригада Збройних Сил України).

Обставини загибелі: Загинув 14 липня 2015 р. під час виконання завдань з перевірки надійності мінних укріплень поблизу українсько-російського кордону біля села Сизе (Станично-Луганський район Луганська область) підірвавшись на вибуховому пристрої з розтяжкою разом з чотирьома побратимами. 17 липня 2015 року похований в Чернівцях.

Сімейний стан: залишились мати, дружина Ірина Олександрівна та донька Наталія.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 42/2018 від 26 лютого 2018 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

Солдат Масікевич Василь Євгенович

Солдат Масікевич Василь Євгенович

Дата та місце народження: 17 вересня 1975 року, село Репужинці, Заставнівський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 15 серпня 2015 року, місто Попасна, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Вогнеметник.

Підрозділ: 81-а окрема аеромобільна бригада Збройних Сил України .

Обставини загибелі: Загинув 15 серпня 2015 р. в районі міста Попасна (Луганська область) під час виконання бойового завдання.

Сімейний стан: розлучений, залишилось троє дітей – сини Євген, Валентин і Дмитро, мати Ольга Василівна та сестри.

Місце поховання: с. Репужинці, Заставнівський район, Чернівецька область.

У жовтні 2017 року на фасаді навчально-виховного комплексу у Репужинцях відкрито меморіальну дошку випускнику Василю Масікевичу.

Доброволець Горбачова Анастасія Валентинівна

Доброволець Горбачова Анастасія Валентинівна

Дата та місце народження: 16 березня 1983 року, місто  Чернівці.

Дата та місце загибелі: 6 серпня 2015 року, місто Маріуполь, Донецька область.

Підрозділ: Добровольчий Український Корпус.

Обставини загибелі: Загинула 6 серпня 2015 р. від вогнепального поранення в м. Маріуполь (Донецька область).

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджена медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

Доброволець Захаров Андрій Володимирович

Доброволець Захаров Андрій Володимирович

Дата та місце народження: 15 січня 1984 року, місто Іваново, РРФСР.

Дата та місце загибелі: 12 квітня 2016 року, місто Авдіївка, Донецька область.

Підрозділ: Українська Добровольча Армія.

Обставини загибелі: Загинув 12 квітня 2016 р. в районі міста Авдіївка (Донецька область) під час розмінування території, закривши собою побратимів від вибуху міни з «розтяжкою».

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Сержант Ротар Іван Петрович

Сержант Ротар Іван Петрович

Дата та місце народження: 13 січня 1972 року, село Коновка, Кельменецький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 25 серпня 2015 року,  Волноваський район, Донецької області.

Діяльність: працював на цегельному заводі у селі Коновка, потім – у місцевому лісництві.

Звання: Солдат.

Підрозділ: 40-а окрема артилерійська бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: 26 серпня 2015 року сержант Ротар загинув від смертельного поранення внаслідок обстрілу з ракетної системи залпового вогню «Град» під селом Прохорівка Волноваського району Донецької області, коли у його бліндаж влучив снаряд. Разом з ним загинуло ще 4 військовослужбовці.

Сімейний стан: залишилися батьки – Павло Володимирович і Ліда Семенівна, брати та сестри.

Місце поховання: село Коновка, Кельменецький район, Чернівецька область.

Солдат Паламарюк Василь Орестович

Солдат Паламарюк Василь Орестович

Дата та місце народження: 25 березня 1981 року, село Чорногузи, Вижницький район, Чернівецька область.

Дата та місце смерті: 22 вересня 2015 року, місто Харків.

Діяльність: столяр, згодом – приватний підприємець.

Звання: Солдат.

Підрозділ: 8-й oкремий мотопіхотний батальйон (24-а окрема механізована бригада) Збройних Сил України .

Обставини загибелі: Помер 22 вересня 2015 р. у військовому госпіталі Харкова від зупинки серця.

Сімейний стан: залишилися батьки, дружина та двоє маленьких дітей – син Володимир та донька Аделіна.

Місце поховання: село Чорногузи, Вижницький район, Чернівецька область.

Солдат Копачук Віталій Петрович

Солдат Копачук Віталій Петрович

Дата та місце народження: 30 квітня 1979 року, село Новий Вовчинець, Глибоцький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 28 вересня 2015 року, смт. Михайлівка, Попаснянський район, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Кулеметник.

Підрозділ: 128-а окрема гірсько-піхотна бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 28 вересня 2015 р. під час виконання службових обов'язків в районі смт. Михайлівка, Попаснянський район, Луганська область.

Сімейний стан: залишилися мати, брат,  розлучений, двоє дітей – син вадим та донька Євгенія.

Місце поховання: село Новий Вовчинець, Глибоцький район, Чернівецька область.

27 квітня 2016 року в селі Черепківці на будові загальноосвітньої школи відкрито меморіальну дошку Віталію Копачуку.

Солдат Бузенко Володимир Петрович

Солдат Бузенко Володимир Петрович

Дата та місце народження: 28 липня 1988 року, село Великий Кучурів, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 19 січня 2015 року, Донецький аеропорт.

Діяльність: працював у приватних структурах з ремонту автомобілів. Був обраний депутатом Великокучурівської сільської ради у 2010 році

Звання: Солдат.

Посада: Стрілець.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Зник безвісти 19 січня 2015 р. під час оборони Донецького аеропорту. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, виявлених під завалами після підриву російськими бойовиками будівлі нового терміналу і доставлених до Запоріжжя. Похований із військовими почестями поруч із могилою батька, який не дочекався сина додому, 30 листопада 2015 року

Сімейний стан: залишилися мати Марія Георгіївна, дві старші сестри та молодший брат.

Місце поховання: село Великий Кучурів, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Указом № 20 від 3 грудня 2016 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).

1 вересня 2016 року в селі Великий Кучурів відкрито меморіальну дошку на фасаді школи де навчався Володимир Бузенко. На честь Володимира Бузенко в селі назвали одну з вулиць.

Волонтер Шлюсар Роман Дмитрович

Волонтер Шлюсар Роман Дмитрович

Дата та місце народження: 12 вересня 1983 року, місто  Чернівці.

Дата та місце загибелі: 18 грудня 2014 року, місто Лисичанськ, Луганська область.

Волонтер ГО «Буковина – українському війську».

Обставини загибелі: 19 грудня 2014 року підірвався на гранаті, вийшовши на блокпост. За день до трагедії він завантажував разом з волонтерами бус для відправки гуманітарного вантажу на Схід. Волонтер залишився ночувати з 80-ю аеромобільною бригадою під Лисичанськом, що на Луганщині. А вночі сталася трагедія.

Сімейний стан: залишилась дружина Наталія і двоє синів.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «“На славу Чернівців» (посмертно).

Волонтер Дутчак Юрій Іванович

Волонтер Дутчак Юрій Іванович

Дата та місце народження: 24 квітня 1984 року, село Іспас, Вижницький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 23 липня 2014 року, місто Амвросіївка, Донецька область.

Підрозділ: Добровольчий Український Корпус.

Обставини загибелі: Юрій із побратимами допомагав ГО «Майдан» збирати благодійну допомогу, зголосився із Дмитром Легенюком привезти зібране в зону бойових дій. Вранці 22 липня прикарпатські активісти на двох бусах з Косівського та Городенківського районів з благодійним вантажем виїхали в напрямку м. Амвросіївка, заїжджаючи на всі блокпости, де стоять прикарпатці, а коли повертались в супроводі бійців ДУК, близько опівночі потрапили у засідку бойовиків в районі м. Волноваха Донецької області. Юрій дістав смертельне кульове поранення, коли сів за кермо замість пораненого водія. Городенківський бус повністю знищений, у косівському нарахували 22 дірки від куль.

Сімейний стан: залишились сестри,  дружина Мирослава та син Павло.

Місце поховання: село Іспас, Вижницький район, Чернівецька область.

17 лютого 2015 року в Іспаському НВК встановлено меморіальну дошку випускнику Юрію Дутчаку.

24 квітня 2015 року в м. Городенці освячено пам'ятну дошку Юрію Дутчаку.

Солдат Корнецький Сергій Григорович

Солдат Корнецький Сергій Григорович

Дата та місце народження: 1 червня 1980 року, місто  Новодністровськ, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 22 листопада 2015 року, у лікарні міста Київ.

Звання: Солдат.

Підрозділ: 55-а окрема артилерійська бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Помер 22 листопада 2015 року в опіковому центрі м. Києва. Отримав  70% опіків тіла: дихальних шляхів, голови, шиї, тулубу, кінцівок. Обгорів під час пожежі 17 жовтня 2015 р. в польовому таборі ЗСУ в Донецькій області.

Сімейний стан: залишились мати та старша сестра.

Місце поховання: село Виноградне, Мурованокуриловецький район, Вінницька область.

Солдат Ткачук Сергій Андрійович

Солдат Ткачук Сергій Андрійович

Дата та місце народження: 26 березня 1986 року, місто П'ятихатки, Дніпропетровська область.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 року, село Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Снайпер.

Підрозділ: 93-я окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором» на перехресті доріг з села Побєда до села Новокатеринівка. Загинув разом з значною частиною бійців 93-ї механізованої бригади. Був ексгумований пошуковцями Місії «Евакуація-200» 11 вересня 2014 року. Впізнаний за експертизою ДНК.

Сімейний стан: залишилися батьки Андрій Григорович та Ніна Василівна.

Місце поховання: місто П'ятихатки, Дніпропетровська область.

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Солдат Горбан Дмитро Ілліч

Солдат Горбан Дмитро Ілліч

Дата та місце народження: 22 жовтня 1978 року, село Шепіт, Путильський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 14 січня 2016 року, місто Красноармійськ, Донецька область.

Діяльність: працював головним бухгалтером у Шепітській сільській раді Путильського району. З 31 жовтня 2010 року по 25 жовтня 2015 року – голова Шепітської сільської ради. Взимку 2013-2014 років під час Революції гідності займався волонтерською діяльністю, возив на Майдан одяг та харчі.

Звання: Солдат.

Посада: Водій-слюсар.

Підрозділ: 58-а окрема мотопіхотна бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Помер 14 січня 2016 р. у військовому госпіталі міста Красноармійськ Донецькій області від серцевої недостатності (хвороби серцево-судинної системи), яка розвинулася на фоні пневмонії.

Сімейний стан: залишилася дружина та дві доньки.

Місце поховання: село Шепіт, Путильський район, Чернівецька область.

Капітан Воробець Степан Степанович

Дата та місце народження: 4 червня 1987 року, місто Коломия, Івано-Франківська область.

Дата та місце загибелі: 19 червня 2014 року, смт. Ямпіль, Краснолиманський район, Донецька область.

Звання: Капітан.

Посада: Командир роти.

Підрозділ: 24-а окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув у бою, що точився під смт Ямпіль та селом Закітне Донецької області, метою якого було висування в глибину території, знищення укріплень бойовиків та звільнення населених пунктів.

Сімейний стан: залишились мати, дружина та двоє дітей.

Місце поховання: місто Коломия, Івано-Франківська область (фото пам'ятника).

Указом Президента України № 660/2014 від 21 серпня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку», нагороджений орденом Богдана Хмельницького I ступеня (посмертно).

Відповідно до рішення Коломийської міської ради від 13 жовтня 2015 р. «за виняткову мужність і героїзм виявлені у захисті України, жертовне служіння народові присвоєно звання «Почесний громадянин м. Коломия» (посмертно).

 

Солдат Коваль Олександр Ігоревич

Солдат Коваль Олександр Ігоревич

Дата та місце народження: 26 квітня 1997 року, місто Хотин, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 1 січня 2016 року, місто Маріуполь, Донецька область.

Звання: Солдат.

Підрозділ: Окремий загін спеціального призначення «Азов», Східне ОТО НГУ.

Обставини загибелі: Загинув 1 січня 2016 р. під час виконання бойового завдання поблизу міста Маріуполь (Донецька область).

Місце поховання: місто Хотин, Чернівецька область.

Солдат Ткаченко Андрій Валентинович

Дата та місце народження: 07 грудня 1977 року, місто Чернівці.

Дата та місце смерті: 01 березня 2016 року.

Підрозділ: 24-а окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: помер від отруєння

Сімейний стан: залишилася мати Галина Григорівна.

Солдат Бурлака Сергій Вікторович

Солдат Бурлака Сергій Вікторович

Дата та місце народження: 8 вересня 1977 року, місто Новоселиця, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 25 березня 2016 року, село Павлопіль, Волноваський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Стрілець.

Підрозділ: Окремий загін спеціального призначення «Азов», Східне ОТО НГУ.

Обставини загибелі: Під час проведення аеророзвідки поблизу села Павлопіль (Волноваський район Донецька область), впав безпілотник. У ніч на 25 березня 2016 року група прикриття вирушила за ним, зранку вона досягла району падіння. Територія була щільно замінована, і «Француз» підірвався на одній з мін, поранення виявились несумісними з життям.

Сімейний стан: залишилися мати Людмила Леонідівна, дружина та дві доньки.

Місце поховання: село Василівка, Вільнянський район, Запорізька область.

Указом Президента України № 216/2016 від 18 травня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

24 березня 2017 року у Василівському коледжі встановлено меморіальну дошку честі Сергія Бурлаки.

Молодший сержант Парфентьєв Ігор Володимирович

Молодший сержант Парфентьєв Ігор Володимирович

Дата та місце народження: 10 листопада 1977 року, місто Чернівці.

Дата та місце загибелі: 20 квітня 2016 року, місто Волноваха Донецької області.

Звання: Молодший сержант.

Підрозділ: 72-а окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: З 13 червня 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Під час несення служби під містом Волноваха Донецькій області захворів, лікувався у Запорізькому госпіталі, був на реабілітації. У квітні 2016 року знову повернувся на фронт.20 квітня 2016 року Ігор Парфентьєв помер у шпиталі міста Волноваха Донецької області внаслідок двосторонньої пневмонії.

Сімейний стан: залишилися мати, сестра та донька.

Місце поховання: місто. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Молодший сержант Заяць Петро Іванович

Дата та місце народження: 30 травня 1972 року, місто Сторожинець, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 8 травня 2016 року, місто Харків.

Звання: Молодший сержант.

Підрозділ: 54-а окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: помер 8 травня 2016 р. під час лікування у ВМКЦ Північного регіону (м. Харків).

Сімейний стан: залишилися донька, літні батьки та брат з сестрою.

Місце поховання: місто Сторожинець, Чернівецька область.

Указом Президента України № 522/2016 від 25 листопада 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Сержант Крутофіст Віталій Іванович

Сержант Крутофіст Віталій Іванович

Дата та місце народження: 1 квітня 1981 року, село Багна,  Вижницький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 23 травня 2016 року, село Павлопіль, Волноваський район, Донецька область.

Звання: Сержант.

Посада: Старший стрілець.

Підрозділ: 21-й oкремий мотопіхотний батальйон (56-а окрема мотопіхотна бригада)Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 23 травня 2016 р. внаслідок наїзду автомобіля на протитанкову міну поблизу села Павлопіль (Волноваський район Донецька область).

Сімейний стан: залишилися мати та старший брат.

Місце поховання: місто Вижниця,  Вижницький район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 23/2017 від 3 лютого 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Старший лейтенант Іліка Іван Миколайович

Старший лейтенант Іліка Іван Миколайович

Дата та місце народження: 25 червня 1966 року народження, смт. Глибока, Глибоцький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 24 травня 2016 року, місто Харків.

Звання: Старший лейтенант.

Посада: Командир інженерно-саперного взводу.

Підрозділ: 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 59-ї ОМПБр Збройних Сил України.

Обставини загибелі: 20 травня, близько 4-ї години ранку, разом з чотирма побратимами потрапив у масштабне ДТП в районі селища Коротич, під Харковом. Помер 24 травня о 18.30 не виходячи з коми, у Харківському військовому шпиталі.

Місце поховання: смт. Глибока, Глибоцький район, Чернівецька область.

 

Старший сержант Веклич Олег Петрович

Старший сержант Веклич Олег Петрович

Дата та місце народження: 9 липня 1976 року, місто Сторожинець, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 8 квітня 2016 року, місто Сторожинець, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Діяльність: Почав військову службу за контрактом в 201-му танковому полку в Сторожинці, далі проходив службу в 300-му окремому механізованому полку в м. Чернівці. В подальшому перебував на посаді начальника вогневого містечка на загальновійськовому полігоні «Прибан». З початком війни відбув до зони АТО в складі 80-ї ОАЕМБр. Брав участь в героїчній обороні Луганського аеропорту, у бойових діях в районі населених пунктів Євсуг, Оріхове, Щастя, Металіст.

Звання: Старший сержант

Підрозділ: 3-й тактично-десантний батальйон 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Після повернення з АТО, тяжко хворів. Помер від інтоксикації та тотальної двобічної пневмонії.

Сімейний стан: залишилися мати та старший брат.

Місце поховання: місто Сторожинець, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Солдат Танасійчук Петро Іванович

Солдат Танасійчук Петро Іванович

Дата та місце народження: 12 липня 1989 року, село Василів, Заставнівський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 6 червня 2016 року, село Павлопіль, Волноваський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Сапер.

Підрозділ: 23-й окремий мотопіхотний батальйон (56-а окрема мотопіхотна бригада) Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 6 червня 2016 р. під час виконання бойового завдання поблизу сіл Павлопіль — Пищевик (Волноваський район Донецька область), в результаті підриву на вибуховому пристрої з «розтяжкою».

Сімейний стан: Розлучений. Залишилися мати Марія Георгіївна та двоє дітей – син Вадим та донька Діана.

Місце поховання: село Василів, Заставнівський район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 421/2016 від 29 вересня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Солдат Косован Олег Володимирович

Дата та місце народження: 21 грудня 1985 року, місто Єнакієве, Донецька область.

Дата та місце загибелі: 24 червня 2016 року, село Новоолександрівка, Біловодський район, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Старший сапер.

Підрозділ: 14-та окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув поблизу села Новоолександрівка (Біловодський район) Луганської області, під час виконання бойового завдання, від вогнепально-вибухової травми, підірвавшись на гранаті.

Сімейний стан: Залишились мама та бабуся.

Місце поховання: м. Вижниця, Чернівецька область.      

Солдат Ротар Валерій Іванович

Солдат Ротар Валерій Іванович

Дата та місце народження: 13 березня 1963 року, село Долиняни, Хотинський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 5 липня 2016 року, місто Мар'їнка, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Лінійний наглядач.

Підрозділ: 8-й окремий мотопіхотний батальйон (10-а окрема гірсько-штурмова бригада) Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 5 липня 2016 р. близько 3.00 внаслідок мінометного обстрілу ВОП в районі м. Мар'їнка (Донецька область).

Сімейний стан: Розлучений. Залишилися мати, сестра, двоє дорослих синів – Руслан та Сергій.

Місце поховання: село Долиняни, Хотинський район, Чернівецька область (фото пам'ятника).

Указом Президента України № 363/2017 від 14 листопада 2017 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Солдат Мамчій Станіслав Юрійович

Солдат Мамчій Станіслав Юрійович

Дата та місце народження: 13 вересня 1983 року, місто Термез, Сурхандаринська область, Узбекистан.

Дата та місце загибелі: 13 липня 2016 року, місто Авдіївка, Донецька область.

Діяльність: працював на Чернівецькому заводі.

Звання: Солдат.

Підрозділ: 81-а окрема аеромобільна бригада (122-й окремий аеромобільний батальйон) Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув у ніч на 13 липня 2016 р. на блокпосту в районі промзони під Авдіївкою під час мінометного обстрілу від травм, несумісних з життям.

Сімейний стан: залишились батьки і два брати.

Місце поховання: місто Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 511/2016 від 19 листопада 2016 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Солдат Потарайко Сергій Дмитрович

Солдат Потарайко Сергій Дмитрович

Дата та місце народження: 30 січня 1984 року, село Плоска, Путильський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 15 липня 2016 року, село Мар'їнка, Донецька область.

Діяльність: працював у службі безпеки «Адора».

Звання: Солдат.

Посада: Розвідник.

Підрозділ: 8-й окремий гірсько-піхотний батальйон (10-а окрема гірсько-штурмова бригада) Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 15 липня 2016 року під Мар’їнкою під час виконання розвідувального завдання. Група у складі трьох бійців, в якій був і Сергій, потрапила в засідку. Добу не могли вивезти тіло загиблого через бойові дії у тому районі.

Сімейний стан: залишились батьки, брат та сестра, дружина.

Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 363/2017 від 14 листопада 2017 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Старший солдат Чунтул Віталій Манолійович

Старший солдат Чунтул Віталій Манолійович

Дата та місце народження: 8 грудня 1972 року, місто Чернівці.

Дата та місце загибелі: 23 липня 2016 року, село Гнутове, Маріупольська міська рада, Донецька область.

Звання: Старший солдат.

Посада: Оператор-радіотелефоніст.

Підрозділ: 54-й окремий розвідувальний батальйон Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 23 липня 2016 р. близько 5:30 під час артилерійського обстрілу поблизу села Гнутове під Маріуполем (Донецька область). Сімейний стан: залишились батьки.

Місце поховання: місто Чернівці, Історико-культурний заповідник «Кладовища по вул. Зеленій».

Указом Президента України № 345/2016 від 22 серпня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Молодший сержант Ковальчук Сергій Петрович

Молодший сержант Ковальчук Сергій Петрович

Дата та місце народження: 17 серпня 1973 року, смт. Кельменці, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 17 серпня 2016 року, місто Авдіївка, Донецька область.

Звання: Молодший сержант.

Посада: Командир відділення.

Підрозділ: 81-а окрема аеромобільна бригада (122-й окремий аеромобільний батальйон) Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 17 серпня 2016 року від чисельних осколкових поранень під час мінометного обстрілу «промзони» під Авдіївкою (Донецька область), потрапивши, крім цього, під завал.

Сімейний стан: залишились мати Людмила Сергіївна, дружина Тетяна Петрівна та четверо дітей – доньки Євгенія, Катерина та Анна, син Петро.

Місце поховання: смт. Кельменці, Чернівецька область.

Указом Президента України № 511/2016 від 19 листопада 2016 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Лейтенант Дергач Леонід Валентинович

Лейтенант Дергач Леонід Валентинович

Дата та місце народження: 24 березня 1979 року, село Зарожани, Хотинський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 1 лютого 2017 року, місто Авдіївка, Донецька область.

Діяльність: З 2001 по 2003 працював в Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України у Чернівецькій області. Одружившись, виїхав за кордон. З 2006 — викладач кафедри правосуддя юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича — асистент кафедри, у подальшому доцент кафедрию. У 2011 здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук, захистивши кандидатську дисертацію на тему «Розслідування вимагань, вчинених організованими злочинними групами, у сучасних умовах». Очолив юридичну клініку при юридичному факультеті ЧНУ, яка надавала безоплатну правову допомогу малозабезпеченим верствам населення. Кандидат у майстри спорту України з пауерліфтингу.

Звання: Лейтенант.

Посада: Командир роти.

Підрозділ: 72-а окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 1 лютого 2017 р. близько 07.10 під час обстрілу РОП в районі м. Авдіївка Донецької області.

Сімейний стан: у  Зарожанах залишились батьки Алевтина Іванівна і Валентин Леонідович, у Чернівцях — молодша сестра Олена Валентинівна та двоє синів 11-річний Максим і 6-річний Данило.

Місце поховання: село Зарожани, Хотинський район, Чернівецька область.

Указом Президента України № 22/2017 від 1 лютого 2017 року, «за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Указом № 26 від 16 грудня 2017 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).

Відзнака Начальника Генерального Штабу — Нагрудний знак «Учасник АТО»

Відзнака УПЦ КП — Медаль «За жертовність і любов до України» (посмертно)

Пам'ятні нагрудні знаки «За Україну, За її Волю», «За участь в боях 72 ОМБР», «Гвардія»

Пам'ятна відзнака «За оборону Волновахи»

Пам'ятна медаль «Матері миру» (посмертно).

Почесний громадянин Хотинського району (06.04.2017; посмертно).

18-19 лютого 2017 року в місті Чернівці на базі спортивного залу Буковинського державного медуніверситету відбувся чемпіонат області з пауерліфтингу серед дорослих, ветеранів, юніорів та юніорок. Чемпіонат було присвячено пам'яті чотирьох спортсменів Федерації пауерліфтингу Чернівецької області, які загинули в зоні АТО, — це Леонід Дергач, Віктор Піцул, Ігор Крисоватий та Андрій Галай.

25 травня 2017 року у Зарожанському НВК відкрито меморіальну дошку на честь випускника школи Леоніда Дергача.

24 серпня 2017 року, на День Незалежності України, в селі Зарожани Хотинського району відкрили меморіальну дошку-стелу Леоніду Дергачу.

Майор Гаденко Олександр Георгійович

Майор Гаденко Олександр Георгійович

Дата та місце народження: 9 червня 1969 року, місто Сторожинець, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Дата та місце смерті: 7 жовтня 2015 року, місто Сторожинець, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Звання: Майор.

Посада: командир інженерно-саперного взводу механізованого батальйону.

Обставини загибелі: У серпні 2014 року мобілізований, 4 місяці проходив перепідготовку в Новограді-Волинському. 2 рази за станом здоров'я він лежав у Новоград-Волинському госпіталі. Пройшов двотижневу незакінчену реабілітацію та вирушив на схід — в Луганську область. По 30 вересня 2015 року перебував на фронті. Демобілізувався, повернувшись додому, раптово помер 7 жовтня 2015 року — стало зле під час роботи на городі, обірвався тромб. 9 жовтня 2015-го похований в Сторожинці.

Сімейний стан: залишилися лишились мама, дружина Галина Павлівна, доньки Олена й Наталія, онук.

Місце поховання: місто Сторожинець, Сторожинецький район, Чернівецька область.

16 листопада 2017 року в Сторожинецькій районній гімназії відкрито меморіальну дошку Олександру Гаденку.

Капітан Заремський Анатолій Сергійович

Капітан Заремський Анатолій Сергійович

Дата та місце народження: 6 березня 1977 року, село Березівка, Новоушицький район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 3 лютого 2017 року, село Галицинівка, Мар'їнський район, Донецька область.

Звання: Капітан.

Посада: Командир взводу.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 3 лютого 2017 р. близько 00:05 під час обстрілу з БМ-21 «Град» в районі села Галицинівка (Мар'їнський район Донецька область). Разом з Анатолієм загинув капітан Маріс Камінський.

Сімейний стан: Залишились батьки, брат, сестра, дружина та двоє синів.

Місце поховання: село Березівка, Новоушицький район, Хмельницька область.

Указом Президента України № 28/2017 від 8 лютого 2017 року, «за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Капітан Камінський Маріс Айдинович

Капітан Камінський Маріс Айдинович

Дата та місце народження: 9 квітня 1990 року, місто Ківерці, Волинська область.

Дата та місце загибелі: 3 лютого 2017 року, село Галицинівка, Мар'їнський район, Донецька область.

Діяльність: Після навчання розподілений у 80-й окремий аеромобільний полк, в/ч А0284, м. Львів, де одразу ж показав найкращі результати з вогневої підготовки серед 20 новоприбулих лейтенантів. У 2012—2013 роках проходив військову службу на посаді командира взводу роти десантного забезпечення. З 2013 року продовжив службу у Чернівцях на посаді командира роти 87-го окремого аеромобільного батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади, в/ч А2582. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України у складі 3-ї батальйонної тактичної групи 80-ї бригади. Учасник оборони Луганського аеропорту.

Звання: Капітан.

Посада: Начальник продовольчої служби тилу.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 3 лютого 2017 р. близько 00:05 під час обстрілу з БМ-21 «Град» в районі села Галицинівка (Мар'їнський район Донецька область). Разом з Марісом загинув капітан Анатолій Заремський.

Сімейний стан: Залишились брат, мати, дружина та донька Саміра.

Місце поховання: м. Ківерці, Волинська область.

Указом Президента України № 28/2017 від 8 лютого 2017 року, «за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Рішенням Ківерцівської міської Ради від 25 липня 2017 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ківерці» (посмертно).

Старший сержант Козак Ярослав Васильович

Старший сержант Козак Ярослав Васильович

Дата та місце народження: 13 травня 1980 року, місто Сторожинець, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 1 лютого 2018 року, село Зайцеве, Бахмутський район, Луганська область.

Звання: Старший сержант.

Посада: Командир відділення.

Підрозділ: 46-й окремий батальйон спеціального призначення «Донбас-Україна».

Обставини загибелі: загинув 1 лютого 2018 р. в районі с. Зайцеве, Бахмутський район, Луганська область.

Сімейний стан: залишились батьки і дочка.

Місце поховання: місто Сторожинець, Чернівецька область.

 

Солдат Володимир Борисович Анадимб

Солдат Володимир Борисович Анадимб

Дата та місце народження: 14 жовтня 1986 року, село Федорівка, Каховський район, Херсонська область.

Дата та місце загибелі: 10.01.2018, м. Світлодарськ,  Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Розвідник розвідувального взводу розвідувально-диверсійної роти.

Підрозділ: 46-го окремого батальйону спеціального призначення «Донбас-Україна».

Обставини загибелі:Загинув 10 січня 2018 року о 8.15 в районі Світлодарської Дуги внаслідок осколкового поранення, отриманого під час гранатометного обстрілу наших позицій.

Сімейний стан: залишились батьки, брат, дружина та двоє дітей.

Місце поховання: село Тереблече, Глибоцького району, Чернівецької області.

Сержант Бурачук Василь Васильович

Сержант Бурачук Василь Васильович

Дата та місце народження: 18 травня 1994 року, смт. Красноїльськ, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 2 червня 2017 року, село Богданівка, Волноваський район, Донецька область.

Звання: Сержант.

Посада: Командир бойової машини-командир відділення.

Підрозділ: 30-а окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 2 червня 2017 р. внаслідок обстрілу СП в районі с. Богданівка, Волноваський район, Донецька область.

Сімейний стан: залишились батьки, дві сестри, цивільна дружина та донька.

Місце поховання: село Журавка, Городищенський район, Черкаська область.

Указом Президента України № 363/2017 від 14 листопада 2017 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Старший солдат Ферлієвич Віктор Васильович

Старший солдат Ферлієвич Віктор Васильович

Дата та місце народження: 26 серпня 1994 року, село Конятин, Путильський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 26 травня 2018 р., Донецька область.

Звання: Старший солдат.

Посада: Старший механік-водій.

Підрозділ: 24-а окрема механізована бригада Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Загинув 26 травня 2018 р. внаслідок підриву БМП на фугасі під час маневрування, потрапивши в засідку ворожої ДРГ під час патрулювання ділянки поміж опорними пунктами ЗСУ на Горлівському напрямку.

Сімейний стан: залишились батьки, брат та дружина.

Місце поховання: село Конятин, Путильський район, Чернівецька область.