Про Схід, бойові завдання, військову службу, завдання, які стоять перед комісаріатами сьогодні, - розповів підполковник Ігор Шевчук

Про Схід, бойові завдання, військову службу, завдання, які стоять перед комісаріатами сьогодні, - розповів підполковник Ігор Шевчук

Зазвичай військовослужбовці уникають публічних розмов про свою службу, особливо бойовий досвід, називаючи це зайвим піаром. Мовляв, що тут говорити – така наша професія. Одним з тих, хто не афішуючи досягнень, просто сумлінно виконує свої обов’язки є військовий комісар Кельменецького районного військового комісаріату. Підполковник Ігор Шевчук погодився поділитися власним досвідом військової служби, в тому числі й бойовим, а також розповів про актуальні завдання, які стоять перед комісаріатами.

На займані посаді Ігор Шевчук проходить службу з лютого 2019 року. До того часу, служив на посаді військового комісара Хотинського РВК.

Пов’язав життя з військовою справою будучи юнаком, коли в 1999 році поступив в Камянець-Подільський військово-інженерний інститут. По завершенні навчання був спрямований до механізованого батальйону 300 окремого механізованого полку, де проходив службу на посадах старшого інженера, а згодом заступника командира батальйону з матеріально-технічного забезпечення.

З 2011 року перейшов в систему військових комісаріатів. Служив на посаді начальника групи призначення техніки національної економіки, а згодом заступника військового комісара Глибоцького ОРВК, виконував обов’язки військового комісара Сторожинецького РВК і до 2013 року був старшим офіцером відділу комплектування та призову в ОВК. 

Після участі в антитерористичній операції вій достроково Ігорю Шевчуку присвоєно військове звання «Підполковник», нагороджено державною нагородою  «Захисник Вітчизни» та  Почесною грамотою Верховної Ради України.

-  На якій посаді і де саме Ви виконували бойові завдання на Сході?

- Після третьої хвилі мобілізації, в 2014 році, коли на Сході проходили запеклі бойові дії, я за власною ініціативою написав рапорт на те, щоб убути в зону антитерористичної операції. На той час я вважав неправильним, що військовий комісар, який призиває людей сам не приймав участі в бойових діях.

Проходив службу в 24 окремій механізованій бригаді на посаді командира танкового взводу - командира танку. До речі, водієм танку був теперішній голова Оратівської районної державної адміністрації, Вінницької області Олег Чугункін. Також на Сході неодноразово зустрічався з земляками, яких призивав на військову службу під час мобілізації.

Виконував бойові завдання в Попаснянському та Слав’яносербському районах Луганської області, під час яких отримав контузію та два поранення. Перше при визволенні села Сокільники,  коли разом з десантниками ми штурмували населений пункт. Тоді штурм було відбито, так як сили противника в два-три рази перевищували нашу чисельність.  Вдруге був поранений при прориві оточення на 32-му блок пості, розташованому неподалік села Сміла Славяносербського району. Тоді спільно з військовослужбовцями національної гвардії проривали оточення. Прорив був складним, тривав добу, після чого не всім бійцям вдалося повернутися на підконтрольну територію, деякі потрапили в полон.

- Як поставились близькі до Вашої участі у воєнних діях?

- Щоб вберегти рідних від зайвих переживань, лише на за два місяці повідомив, що знаходжуся не на навчаннях на полігоні, а відряджений в зону проведення антитерористичної операції. Врешті вони, хоч і хвилювалися, поставились до цього з розумінням та прийняли за належне. До того ж мій батько колишній військовий, брат проходить службу в Державній прикордонній службі. А вже невдовзі до лав Збройних Сил призветься моя дружина, щоб проходити службу за контрактом в одній з військових частин. Я цілком її розумію і підтримую в такому намірі. Практично всі в сім’ї, тим чи іншим чином причетні до військової справи.

 

- Як на Вас вплинув досвід участі в бойових діях?

- Морально стало легше виконувати завдання, які стоять перед військовим комісаріатом. Не соромно дивитись в вічі тим, кого ти залучаєш до тих чи інших задач, чи то на контрактну службу чи на строкову. Ніхто не дорікне, що сам на Сході не був. До прикладу, батьки призовників, які є учасниками бойових дій, не виявляють негативу по відношенню до представників комісаріатів із бойовим досвідом, коли ті призивають їх синів. Для мене це особливо важливо.

Також з’явилось бажання розвиватися, досягати більшого. Після повернення я закінчив Національний університет оборони України та здобув диплом магістра оперативно-стратегічного рівня. Також пройшов навчання на юридичному та економічному факультетах ЧНУ, здобувши освіту за відповідними напрямками. Робота в комісаріаті великою мірою пов’язана із спілкуванням з людьми, наданням допомоги, консультацій та прийняття законних рішень, як до прикладу надання відстрочок від призову чи інші аспекти діяльності військкомату. Без знання правової бази якісно робити цю роботу неможливо.

 

- Відомо, що зараз Ви очолюєте Кельменецький РВК. Які завдання є пріоритетними наразі для військових комісаріатів?

- На даний час успішно пройшли заходи весняного призову на строкову службу, навіть попри те, що частина молоді намагалась уникнути служби. Завдання по області виконано на 100 відсотків. Нещодавно в червні, відбулися навчальні збори для резервістів територіальної оборони із залученням понад 150 офіцерів. Робиться це для того, щоб кожен знав чим повинен займатися у разі потреби захистити свій край. Спостерігається позитивна тенденція серед населення щодо укладання контрактів на проходження служби в резерві, що значно підсилює підрозділи територіальної оборони.

Наразі проводиться набір кандидатів на військову службу за контрактом для доукомплектування бойових військових частин. Зокрема пропонуємо проходити службу на гарних умовах в 80 окремій десантно-штурмовій бригаді та 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді, підрозділи яких розміщені в області, а також в 128 окремій гірсько-штурмовій бригаді, яка дислокується в мальовничому Закарпатті. Кожен має змогу обрати саме те, що йому найбільш імпонує, так як перелік вакантних посад досить широкий – це й кухари, і водії,  діловоди, командири бойових машин тощо.

До речі, нещодавно четверо військовозобов’язаних, які перебували в на заробітках, прийшли до військкомату з наміром проходити військову службу за контрактом. Розповідають, що робота за кордоном далеко нелегка, пов’язана з ризиком бути ошуканим, не отримати в разі проблеми зі здоров’ям, медичної допомоги, відсутністю правового захисту. Зараз у контрактників досить непогане грошове забезпечення і воно, зазвичай, рівнозначне тому, що мають заробітчани. До того ж тут зараховується стаж, що важливо для оформлення в подальшому відповідної пільгової пенсії.

То ж раджу громадянам віком до 50 років мати більше хоробрості і звертатися до військових комісаріатів. У нас [ЗСУ] служать професіонали і вони дадуть вичерпну інформацію щодо проходження служби. Не вихід з положення - виїжджати за кордон, коли можна тут, в Україні, забезпечити собі гідне  життя і водночас виконувати військовий обов’язок.

Всім жителям Буковини хочу побажати перш за все мирного неба, щоб швидше закінчилась війна, а також запевнити, що перемога буде за нами.